Правління Генріха 4 Бурбона у Франції

Правління Генріха 4 Бурбона у Франції

Генріх IV Великий 13. Грудня 1553, По, Беарн – убитий 14 травня 1610, Париж) – лідер гугенотів в кінці Релігійних воєн у Франції, король Наварри з 1572 року (як Генріх III), король Франції з 1589 року (фактично – з 1594), засновник французької королівської династії Бурбонів.

Права Генріха IV на трон були підтверджені Генріхом III, який, будучи смертельно поранений, наказав своїм прихильникам присягати Наваррського монарху, однак стати королем Франції він зміг тільки після тривалої боротьби У 1595 році Папа Римський дарував Генріху відпущення, знявши з нього відлучення від церкви і проголошення єретиком. Для припинення міжконфесійної ворожнечі Генріх IV 13 квітня 1598 підписав Нантський едикт, що дарував свободу віросповідання протестантам, незабаром після цього гугенотських війн закінчилися.

На момент сходження на французький престол Генріх був найбільшим феодалом Франції. Різні його феодальні володіння були розкидані по всій країні. Крім того, він був правителем територій, формально не входили до складу Французького королівства – таких як Королівство Наварра і суміжне з ним графство Беарн, батьківщина Генріха.

У своєму правлінні Генріх IV спирається на обдарованих радників і міністрів, таких як барон де Роні – майбутній герцог Сюллі, католик Ніколя де Вільруа і економіст Бартелемі де Лаффема. Мирні роки дозволяють наповнити казну. Генріх IV наказує побудувати Велику Галерею у Луврі, яка з’єднала палац з Тюїльрі. Він засновує план сучасного урбанізму. Продовжує будівництво Нового мосту, розпочату при його попереднику. Він організовує в Парижі будівництво двох нових площ: Королівській площі (тепер площа Вогезів) і площі Дофін.

У його царювання відбувається повстання селян в центрі країни, яке королю доводиться пригнічувати за допомогою армії. У 1601 р. Ліонський договір визначає порядок обміну територіями між Генріхом IV і герцогом Савойський. Герцог поступається Франції землі Бресс, Бюже, Же і Вальроме в обмін на Салюсскій маркізат, розташований за Альпами.

Після підписання договору Генріху доводиться стикатися з численними змовами, інспірованими Іспанією і Савойєю. Йому доводиться стратити герцога Бірона і укласти в Бастилію герцога Ангулемского – останнього з Валуа.

Щоб заспокоїти колишніх прихильників Ліги, Генріх IV сприяє поверненню до Франції єзуїтів, які під час війни закликали до вбивства короля. Він також мириться з герцогом Лотарінгським і видає заміж за його сина свою сестру Катерину. Генріх намагається показати себе зразковим католиком і вмовляє сестру, а також свого міністра Сюллі перейти в католицизм. Однак і той і інша проявили в цьому питанні принциповість.

У зовнішній політиці Генріх, натхнений міністром Сюллі, переслідував далекосяжні плани пан’європейського союзу християнських государів.

Убитий в Парижі 14 травня 1610 католицьким фанатиком Франсуа Равальяком. Був похований 1 липня 1610 в королівському абатстві Сен-Дені. Регентшею до повноліття спадкоємця (8-річного Людовика XIII) була оголошена вдова, Марія Медічі, яка правила до 1617 року.

У 1595 Генріх IV офіційно оголошує війну Іспанії. Під час кампанії король стикається з великими труднощами, коли парирує іспанські атаки в Пікардії. Взяття Ам’єна іспанцями а також іспанський десант в Бретані, де губернатор (герцог де Меркер), родичи Гизов і зять покійного Генріха III не визнають його королем, тільки посилюють і без того небезпечне становище Генріха.

До всього іншого, король втрачає підтримку протестантського дворянства.