Утворення Візантійської імперії

Утворення Візантійської імперії

330 р. імператор Костянтин I переніс столицю Римської імперії на Схід, у місто Візантій, древню мегарську колонію на Босфорі. Нову столицю назвали на честь імператора «містом Костянтина» (Константинополем). Східні провінції включали родючі землі, що лежать у більш сприятливій природно-кліматичній зоні. Тут було більше корисних копалин (золота, срібла, міді, заліза); більш щільним було тут і населення, що володіло до того ж більш високим культурним рівнем. Винятково вдалий вибір місця для нової столиці на перехресті торговельних шляхів між країнами Сходу і Заходу, півдня і півночі, а також у центрі інтенсивного культурного обміну, обумовив її швидке перетворення в найбільше місто Європи.

Виділення східних провінцій в особливу державно-політичну систему було довершено офіційним розділом Римської імперії в 395 р. на Західну і Східну.

Після падіння Західної Римської імперії в 476 р. Східна залишилася єдиним продовженням колись єдиної імперії як і раніше називали її «Римською імперією», а себе «ромеями». Найменування «Візантія» (від назви міста Візантій) зрідка уживали вже грецькі інтелектуали з XIV ст., але затверджуватися в літературі воно стало в XVI–XVII cт. завдяки західноєвропейським ерудитам.