Визначення часу вчинення злочину за КК України

(стаття 4 Кримінального кодексу України (КК України). Загальні засади кримінального права України)

Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Під «законом, що діяв на час вчинення діяння» слід розуміти закон, що набрав чинності і ще не втратив її на час вчинення злочину.

Злочинність діяння — це віднесення певного суспільне небезпечного діяння до злочинів, яке здійснюється законодавцем шляхом описання ознак даного діяння в законі про кримінальну відповідальність. Караність діяння — це визначення законодавцем у законі про кримінальну відповідальність виду і розміру покарання, що підлягає застосуванню до особи, яка вчинила злочин. Інші кримінально-правові наслідки злочину — це підстави звільнення від кримінальної відповідальності, правила призначення покарання, звільнення від нього та від його відбування, а також судимість.

Виходячи з того, що часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності, слід вважати часом вчинення:

• злочинів із формальним (у тому числі з «усіченим») складом — час вчинення особою самої дії або бездіяльності, яка є ознакою об’єктивної сторони. Щодо злочинів з усіченим складом (наприклад, ст. 187 «Розбій» КК України, «напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій)») часом їх вчинення визнається час виконання тієї стадії незакінченого злочину, на яку законодавець, виходячи із характеру та суспільної небезпечності діяння, переніс момент закінчення злочину;
• злочинів із матеріальним складом — час вчинення особою суспільне небезпечної дії або бездіяльності, незалежно від часу настання їх суспільне небезпечних наслідків. Настання останніх свідчить про закінчення злочину;
• триваючого злочину — час вчинення дії або бездіяльності, з якої починається так званий «злочинний стан» особи (залишення в небезпеці, втеча з місць позбавлення волі, зберігання зброї тощо);
• продовжуваного злочину — час вчинення останньої дії з числа декількох тотожних дій, об’єднаних єдиним наміром, які лише у сукупності складають єдину «дію» (наприклад, крадіжка останньої деталі комп’ютера, який викрадається частинами);
• злочинів із ускладненим діянням — з часу вчинення особою всіх передбачених законом складових дій (наприклад, ст. 353 «Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи» КК України, «самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь»).