Адміністративне право в системі права України
Адміністративне право (від administrare (лат.) – керувати, управляти) – окрема галузь права у системі права України, норми якої регулюють суспільні відносини, що склалися у процесі організації і здійснення державного управління. Саме тому адміністративне часто називають «управлінським правом», або «правом управління».
Адміністративне право як одна з основних галузей публічного права є найбільшим за обсягом свого змісту, регулює величезне коло суспільних відносин. Особливістю даних відносин є те, що вони виникають лише в результаті владної діяльності, діяльності від імені публічної влади, і в них завжди бере участь відповідний владарюючий
суб’єкт — орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування тощо.
Найбільш тісний зв’язок існує між адміністративним і конституційним
правом. Адже за допомогою норм конституційного права закладаються основи правового
статусу цілої низки суб’єктів адміністративного права, фундамент, на якому вибудовується
решта адміністративно-правових норм.
Але цим не вичерпується зв’язок конституційного та адміністративного
права. В нормах конституційного права закріплено окремі загальні принципи державного
управління. Наприклад, принцип законності. Цей принцип дістає втілення в нормативно-правових
актах, які регламентують процедури діяльності органів виконавчої влади у різних
сферах.
Незважаючи на суттєві відмінності у методах правового регулювання, певні зв’язки існують між адміністративним і цивільним правом. В окремих випадках
можуть співпадати елементи предмета регулювання зазначених галузей. Нормами адміністративного
права, як і нормами права цивільного, регулюються певні майнові відносини. Але якщо
для цивільного права характерною рисою є юридична рівноправність суб’єктів майнових
відносин, то в адміністративному праві майнові відносини виникають, змінюються або
припиняються у зв’язку з реалізацію суб’єктами своїх владних повноважень. Прикладом
можуть бути відносини, пов’язані з приватизацією майна, що знаходиться у державній
власності, або відносини, пов’язані з управлінням державним майном.
Досить часто у вітчизняній практиці цивільні правовідносини перебувають у сфері адміністративно-правового регулювання, насамперед там, де для
регулювання певних суспільних відносин не вистачає можливостей окремо кожної із
зазначених галузей права.
Це загалом не означає «посягання» на самостійну роль цивільного
права у регулюванні майнових відносин, але свідчить про те, що держава додатково
застосовує адміністративно-правовий метод регулювання у тих випадках, коли регульовані
відносини становлять значний інтерес саме для держави.
Тісний зв’язок існує між адміністративним і кримінальним правом.
Останнє як галузь суто охоронної спрямованості створює специфічний режим охорони
відносин у сфері державного управління через встановлення кримінальної відповідальності
за посягання на чинний порядок управління.
Адміністративне право певним чином зв’язане і з трудовим правом. Спільною ознакою тут виступає регулювання відносин державної служби. Хоча державна
служба є одним з провідних інститутів адміністративного права, але в тій частині,
в якій державна служба має ознаки трудового процесу, вона регулюється з допомогою
норм трудового права. Це стосується насамперед питань робочого часу, відпусток,
дисциплінарної відповідальності державних службовців тощо.
Крім того, за допомогою інституту адміністративної відповідальності
забезпечується охорона трудових правовідносин. Наприклад, Кодексом України про адміністративні
правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за порушення вимог законодавства
про працю та про охорону праці, а також за правопорушення, пов’язані з укладенням
і виконанням колективних договорів.
Дуже виразними є зв’язки, що існують між адміністративним правом і так званими комплексними, або предметними, галузями права, до яких належать
фінансове, митне, податкове, банківське, підприємницьке, земельне, аграрне, екологічне
галузі права. Особливості зв’язків з даними галузями полягають у тому, що, по-перше,
в них широко використовується властивий публічному праву імперативний метод правового
регулювання, а, по-друге, охоронна функція цих галузей реалізується переважно за допомогою інституту адміністративної відповідальності.