Бібліотека Studies працює за підтримки агентства Magistr.ua

Судові виклики та повідомлення

11.5 Судові виклики та повідомлення

З метою забезпечення права на судовий захист законода­вець встановлює,
що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи в
адміністративному суді будь-якої інстанції (ч. 3 ст. 6 КАСУ). Особи, які беруть
участь у справі, мають право знати про дату, час і місце судового роз­гляду
справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх
інтересів (п. 1 ч. 3 ст. 49 КАСУ). Реалізація цих норм може бути здійснена
шляхом забезпечення повної інформованості зацікавлених осіб в адміністративній
справі. Забезпечує інформування зацікавлених осіб (тобто повідомлен­ня їх про
всі процесуальні дії, вчинені судом) секретар судово­го засідання (ч. 1 ст. 63
КАСУ).

Офіційні повідомлення залежно від процесуальної ситуації, а також
процесуального рішення, що приймалося судом, вчи­няються в наступних формах:

а) у формі судових повісток про виклик, які надсилаються особам, що
беруть участь у справі, свідкам, експертам, спе­ціалістам, перекладачам, якщо
суд визнав обов’язковою осо­бисту участь таких осіб у судовому розгляді (ч. 2
ст. 33 КАСУ);

б) у формі повісток-повідомлень, які надсилаються особам, що беруть
участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб
не є обов’язковою (ч. 2 ст. 33 КАСУ).
Наприклад, у випадках передачі
адміністративної справи з од­ного адміністративного суду до іншого (ст. 22 КАСУ),
понов­лення та продовження строків (ст. 102 КАСУ) тощо;

в) у формі вручення повідомлення під розписку осіб, які беруть участь у
справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекла­дачів, які були присутні у
судовому засіданні (ч. 3 ст. 150 КАСУ) при оголошенні перерви у справі або коли
судом відкладається розгляд справи;

г) у формі оголошення у засобах масової інформації у разі встановлення
законом спрощення строків розгляду адміністра­тивної справи (ст. 38 КАСУ) або
якщо місце фактичного про­живання (перебування) відповідача, третіх осіб,
свідків невідо­ме (ст. 39 КАСУ). При цьому друкований засіб масової інфор­мації,
в якому розміщується оголошення про виклики протягом наступного року,
визначається не пізніше 1 грудня поточного року.

Допускається судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть
участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, пере­кладачів телеграмою,
факсом, телефаксом, електронною пош­тою, телефоном, через друкований засіб
масової інформації.

Реквізити повістки про виклик і повістки-повідомлення встановлені
законом (ст. 34 КАСУ) і є обов’язковими. Повістка про судовий виклик носить
характер процесуального докумен­та, який встановлює необхідність особистої явки
особи до суду. Одночасно, крім інформаційної функції, повістка зобов’язує
адресата повідомити про наявність поважних причин немож­ливості з’явитися до
суду та роз’яснює наслідки неприбуття до суду.

Повістка надсилається поштою відповідно до Правил на­дання послуг
поштового зв’язку, затверджених постановою Ка­бінету Міністрів України від 17
серпня 2002 р. № 1155, або може бути вручена безпосередньо в суді під розписку,
а також адміністрацією місця тримання особи, якщо вона знаходиться чи перебуває
під вартою, відбуває покарання у виді позбавлен­ня волі, обмеження волі чи під
арештом. Особа, яка вручає повістку, зобов’язана повернути до адміністративного
суду роз­писку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.
Вважається, що повістку вручено і особа, яка бере участь у справі, свідок,
експерт, спеціаліст, перекладач на­лежним чином повідомлені у разі якщо:

а) повістку вручено безпосередньо
адресату під розписку;

б) повістка одержана під розписку повнолітнім членом сім’ї адресата,
який проживає разом з ним;

в) повістка вручена під розписку особі, яка перебуває під вартою чи у
місцях позбавлення волі;

г) повістка вручена особі, яка проживає за межами Украї­ни, в порядку,
встановленому міжнародними договорами;

ґ) повістка вручена юридичній особі, якщо це підтвер­джується підписом
її відповідної службової особи;

д) повістка вручена посадовій чи службовій особі, яка є учасником
адміністративного процесу, за місцем її служби, і це підтверджується підписом
відповідної службової особи;

е) повістка вручена під розписку представникові особи, яка бере участь
у справі, вважається також врученням повістки і цій особі;

є)
повістка вручена під розписку безпосередньо в суді.

Повістка
вручається не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, крім випадків,
коли вона вручається безпосередньо в суді. У справах, для яких встановлено
скорочені строки розгля­ду, повістка вручається у строк, достатній для прибуття
до суду.

 

11.6 Фіксування
адміністративного процесу

Фіксування адміністративного процесу здійснюється з ме­тою забезпечення
реалізації конституційного принципу глас­ності судочинства (п. 7 ч. 3 ст. 129
Конституції України). Пов­ний і точний запис судового процесу технічними
засобами усу­ває сумніви щодо вірності і повноти ведення протоколу. Фіксування
здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Такими
засобами можуть бути магнітофон, диктофон, інші пристрої звукозапису. З дозволу
суду можуть бути використані й відеозаписувальні пристрої особливо у ви­падках,
коли є потреба в наочному переконанні учасників про­цесу при дослідження
доказів. Особи, присутні в залі судового засідання, можуть використовувати
портативні аудіотехнічні засоби. За згодою осіб, які беріть участь у справі,
крім тих, які є суб’єктами владних повноважень, та на підставі ухвали суду в
залі судового засідання можуть бути проведені фото- і кі­нозйомка, відео-,
звукозапис із застосуванням стаціонарної апаратури та трансляція судового
засідання по радіо і телеба­ченню (ч. 8 ст. 12 КАСУ). Отже, будь-яка
інформація, зафіксо­вана за допомогою технічних засобів відповідно до встановле­ної
процедури, є документом. Проте офіційним записом судо­вого засідання є лише
технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому Кодексом
адміністративного судо­чинства України (ч. 7 ст. 12).

Фіксування адміністративного процесу здійснюється секре­тарем судового
засідання або за розпорядженням головуючого іншими працівниками апарату суду,
про порядок і умови якого здійснюється відповідне повідомлення (ст. 126 КАСУ).
Фіксу­вання здійснюється технічними засобами, а носії інформації (касета,
дискета, компакт-диск) є додатком до журналу судово­го засідання і після
закінчення судового засідання приєднуєть­ся до матеріалів справи. Журнал
судового засідання ведеться секретарем судового засідання, підписується ним
невідкладно після судового засідання і приєднується до справи. У журналі
зазначаються: рік, місяць, число і місце судового засідання; найменування
адміністративного суду; справа що розглядаєть­ся; номер носія інформації;
порядковий номер вчинення про­цесуальних дій; назва процесуальних дій; інші
відомості, вста­новлені КАС України.

Разом із тим, до 1 січня 2008 р. повне фіксування судового засідання за
допомогою звукозаписувального технічного засо­бу, відповідно до п. 2
Прикінцевих та перехідних положень, здійснюється судом тільки за вимогою особи,
яка бере участь у справі, або за ініціативою суду. В усіх інших випадках хід
судо­вого засідання фіксується у протоколі судового засідання, у якому
зазначаються:

1) рік, місяць, число і місце проведення судового
засідання;

2) час початку судового засідання;

3) найменування адміністративного
суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді (суддів), секретаря
судового засідання;

4) справа, що розглядається, імена
(найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

5) відомості про присутність осіб,
які беруть участь у справі, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків або
про їх відсут­ність, причини відсутності та про вручення їм повісток;

6) відомості про роз’яснення
сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав та
обов’язків;

7) усі розпорядження головуючого та
ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, а також відомості про
проголо­шення ухвал, постановлених у нарадчій кімнаті;

8) основний зміст заяв і клопотань
сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та ходу їх обговорення;

9) основний зміст пояснень осіб,
які беруть участь у справі, а також показання свідків, усні роз’яснення та
доповнення екс­пертами своїх висновків; усні роз’яснення спеціалістів;

10) подані в судовому засіданні
докази, хід дослідження до­казів, а у разі якщо докази не додаються до справи,
— номер, дата та зміст письмових доказів, а також ознаки і властивості речових
доказів;

11) {lang_content_nav} судових дебатів;

12) відомості про проголошення
постанови, ухвали за ре­зультатами розгляду справи та роз’яснення особам, які
беруть участь у справі, змісту постанови, ухвали, порядку і строку їх оскарження,
а також права та строк на ознайомлення з прото­колом судового засідання,
подання на нього зауважень;

13) час закінчення судового
засідання у справі.

У протоколі судового засідання відображаються всі істотні моменти
розгляду справи в тій послідовності, в якій вони мали місце в судовому
засіданні.

Протокол складається секретарем судового засідання. Про­токол повинен
бути оформлений та підписаний головуючим і секретарем судового засідання не
пізніше трьох днів із дня за­кінчення судового засідання. У разі необхідності
строк для оформлення та підписання протоколу може бути продовжений головуючим,
але не більше ніж на десять днів після закінчення судового засідання. Про
підписання протоколу повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомити­ся з
протоколом судового засідання і протягом трьох днів після їх повідомлення про
підписання протоколу або після закінчен­ня строку на підписання протоколу
подавати свої письмові за­уваження щодо неповноти або неправильності протоколу.

Головуючий розглядає зауваження до протоколу і в разі згоди з ними
посвідчує їх правильність. У разі незгоди голову­ючого із поданими зауваженнями
вони розглядаються судом з повідомленням осіб, які брали участь у справі, про
дату, час і місце проведення судового засідання.

Розглянувши зауваження, суд постановляє ухвалу, якою посвідчує
правильність зауважень або відхиляє їх. У разі про­пуску строку подання
зауважень і відсутності підстав для його поновлення суд залишає їх без розгляду.

Зауваження повинні бути розглянуті не пізніше п’яти днів із дня їх
надходження до суду.

Зауваження приєднуються до справи, в тому числі, якщо їх не було
розглянуто у зв’язку з вибуттям головуючого.

Особи, які беруть участь у справі, мають право ознайоми­тися із
технічним записом і журналом судового засідання та протягом семи днів із дня
проголошення рішення у справі по­дати до суду письмові зауваження щодо їх
повноти або непра­вильності. У разі пропущення цього строку подання зауважень
головуючий залишає їх без розгляду.

На вимогу особи, яка бере участь у справі, або за ініціати­вою суду
може бути здійснене повне або часткове відтворення технічного запису судового
засідання, метою якого є, на нашу думку, пересвідчитися у вірності, повноті та
черговості фіксу­вання процесуальних дій у судовому засіданні технічними засо­бами.
На клопотання особи, яка бере участь у справі, за розпо­рядженням головуючого
може бути здійснене на платній основі повне або часткове роздрукування
технічного запису судового засідання, а також отримання копії інформації з
носія, на яко­му здійснено технічний запис судового засідання.

У разі
вчинення окремої процесуальної дії поза залою судо­вого засідання або під час
виконання судового доручення скла­дається протокол, зміст якого наводиться у
ст. 46 КАС Украї­ни. Протокол після його складання та ознайомлення з ним усіх
присутніх осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів,
перекладачів підписується секретарем судового за­сідання і суддею. Під час
вчинення зазначених дій також можуть застосовуватися технічні засоби.

 

11.7 Судові витрати

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних із
розглядом справи.

За звернення до адміністративного суду фізична або юри­дична особа
сплачує судовий збір. Відповідно до перехідних положень КАСУ до набрання
чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий
збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку,
встановленому законодавством для державного мита.

За подання адміністративного позову сплачується судовий збір у розмірі
0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів грома­дян, що на даний час становить 3
грн 40 коп. (відповідно до підпункту «б» п. 1 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне
мито» від 21 січня 1993 р.). Проте, якщо в адміністративному позові од­ночасно
заявлено й майнові вимоги про стягнення грошових коштів, то сума судового збору
становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше ніж на 1700 грн
(п. 3 Розді­лу «Прикінцеві та перехідні положення» КАСУ).

За обґрунтованим клопотанням (воно може бути викладене в самій позовній
заяві), вирішуючи питання про відкриття про­вадження в адміністративній справі,
суд може звільнити пози­вача від сплати судового збору або розстрочити його
сплату на підставі ст. 88 КАСУ.

Аналіз норм щодо сплати і повернення судового збору дає можливість
зробити наступні висновки.

1. Встановлення судового збору за
здійснення адміністра­тивного судочинства певним чином примушує сторони більш
виважено вирішувати спірні питання і утримуватися від необґрунтованих позовів.

2. Сплата судового збору покладена
законом на осіб, що мають зацікавленість у справі — позивача, відповідача та
третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

3. У разі повернення позовної
заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги, а також у разі відмови у
відкрит­ті провадження у справі чи залишення позовної заяви, заяви за
нововиявленими обставинами або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі
заяви залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за
його клопотанням), су­довий збір за клопотанням особи, яка його сплатила, їй
повер­тається. До витрат, пов’язаних із розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу —
витрати, пов’язані з оп­латою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі
права, який надає правову допомогу за договором. Ці витрати несуть сторони,
крім випадків надання безоплатної правової допомо­ги, передбаченої законом;

2) витрати сторін та їх
представників, що пов’язані із при­буттям до суду (витрати, пов’язані з
переїздом до іншого насе­леного пункту, найманням житла). Ці витрати також
поклада­ються на сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, і
яка не є суб’єктом владних повноважень, та її пред­ставнику сплачуються іншою
стороною добові, компенсація за втрачений заробіток;

3) витрати, пов’язані із залученням
свідків, спеціалістів, пе­рекладачів та проведенням судових експертиз, несе
сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спе­ціаліста,
перекладача та проведення судової експертизи. Пере­кладачам, свідкам,
спеціалістам, експертам оплачується проїзд, добові у разі переїзду до іншого
населеного пункту, винагорода за виконану роботу.

4) витрати, пов’язані з
провадженням огляду доказів на міс­ці та вчиненням інших дій, необхідних для
розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій.

Розподіл судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, залежить від
обставин:

а) на
чию користь ухвалене рішення;

б)
хто є позивачем;

в)
обсягу задоволення вимог;

г) умов вирішення справи (шляхом відмови позивача від позову чи
примиренням сторін).

Отже, якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом
владних повноважень — всі здійснені стороною і до­кументально підтверджені
судові витрати сплачуються з бю­джету, а якщо рішення ухвалене на користь
сторони, яка є суб’єктом владних повноважень, усі здійснені нею і докумен­тально
підтвердженні судові витрати суд присуджує стягнути з іншої сторони.

У справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повнова­жень, а
відповідачем — фізична чи юридична особа, судові ви­трати, здійснені позивачем,
з відповідача не стягуються.

Якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати,
здійснені позивачем, присуджуються йому пропорцій­но задоволеним його вимогам.

У разі відмови позивача від адміністративного позову поне­сені ним
витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою
стягуються з позивача. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок
задоволення його ви­мог після звернення до суду, за заявою позивача суд всі
поне­сені позивачем витрати стягує з відповідача.

Якщо спір вирішується шляхом примирення і
сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у
справі несе половину судових витрат.


Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+