Бібліотека Studies працює за підтримки агентства Magistr.ua

Об’єкти інформаційної безпеки України

Об’єкти інформаційної безпеки України

ЗУ «Про основи національної безпеки»
виділено три об’єкти національної та, відповід­но, інформаційної безпеки, до
яких належать:

  1. людина і громадянин – їхні
    конституційні права і свободи;
  2. суспільство – його духовні,
    морально-етичні, культурні, істо­ричні. інтелектуальні та матеріальні цінності,
    інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;
  3. держава – її конституційний лад,
    суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість.

 

 

Інституціональний механізм
інформаційної безпеки

Політика
інформаційної безпеки реалізується як системою інсти­тутів публічної влади, так
і інститутами громадянського суспільства, до компетенції яких стосується
вирішення питань щодо створення безпечних умов функціонування і розвитку
інформаційної сфери.

Інституціональний
механізм інформаційної безпеки
це ієрархічна сукупність органів різних гілок влади
та різних рівнів
, які в межах своєї компетенції вирішують конкретні
завдання з форму­вання та реалізації політики інформаційної безпеки.

Склад
механізму інформаційної безпеки визначається нормами ст. 4 Закону України
Про основи національної безпеки
України
:

  • Президент України;
  • Верховна Рада України;
  • Кабінет Міністрів України;
  • Рада національної безпеки і оборони
    України;
  • міністерства та інші центральні
    органи виконавчої влади;
  • Національний банк України;
  • суди загальної юрисдикції;
  • прокуратура України;
  • місцеві державні адміністрації та
    органи місцевого самовря­дування:
  • Збройні Сили України, Служба безпеки
    України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування,
    утворені відповідно до законів України.

Співвідношення
компетенції центральних органів державної вла­ди щодо захисту інформаційної
безпеки можна визначити на основі аналізу конституційних положень, якими
регулюються їх повноважен­ня в інформаційній сфері та сфері національної
безпеки.

Останнім
часом, після зміни конституційної моде­лі розподілу влади у бік
парламентсько-президентської республіки, не­безпечна колізія між повноваженнями
Кабінету міністрів України та Президента України саме у сфері захисту
національної безпеки. Це зумовлено існуючим концептуальним підходом до
національної без­пеки, за якого до цієї сфери можна віднести майже будь-які
питання державного життя.

Через це
виникає ситуація, в якій формується два центри виконав­чої влади: один
представлений Кабінетом Міністрів, який діє як ви­щий орган у системі органів
виконавчої влади, другий – Президент і Рада національної безпеки і оборони
України (РНБО), які діють як ор­ган, що здійснює керівництво системою захисту
національної безпе­ки. Через це неодноразово виникали протистояння з приводу
повно­важень та компетенцій між цими двома центрами. Тому, безумовно, потрібно
вирішити цю проблему.

Характеризуючи
функції державних органів, безпосередньо орі­єнтованих на вирішення питань
інформаційної безпеки, слід зверну­ти увагу на значні зміни у функціях та
статусі Ради національної без­пеки і оборони України (РНБО). Згідно зі ст. 107
Конституції Украї­ни, РНБО – це “координаційний орган з питань національної
безпеки і оборони при Президентові України”.

Відповідні
повноваження конкретизовано і в Законі “Про Раду національної безпеки і
оборони України”. Так, до основних функцій РНБО віднесено (ст. 3):

  • внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і
    зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;
  • координація та здійснення контролю
    за діяльністю органів ви­конавчої влади у сфері національної безпеки і оборони
    у мир­ний час;
  • координація та здійснення контролю
    за діяльністю органів ви­конавчої влади у сфері національної безпеки і оборони
    в умо­вах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кри­зових
    ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Важливі
завдання інформаційної безпеки, безперечно, виконує Служ­ба безпеки України,яка, згідно з нормами ст. 1 Закону “Про службу без­пеки України” визначається
як “державний правоохоронний орган спе­ціального призначення, який
забезпечує державну безпеку України”.

Створена
у в 2006 р. Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації
України
, яка є державним органом, що призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної сис­теми
урядового зв’язку. Національної системи конфіденційного зв’язку, захисту
державних інформаційних ресурсів в інформаційно-телекомунікаційних системах,
криптографічного та технічного захисту інформації.


Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+