1.1. Юриспруденція та її система

Розділ 1

ПРЕДМЕТ,ФУНКЦІЇ ТА

МЕТОДОЛОГІЯ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ

І ПРАВА

1.1. Юриспруденція та її система

Наука — це сфера людської діяльності, яка виробляє та систематизує об'єктивні знання про матеріальний і духов­ний світ. Залежно від сфери наукового дослідження систе­му наук умовно поділяють на три основні підсистеми: природничі науки, точні науки та суспільні науки. У кож­ній із них наявний комплекс теоретичних і прикладних наук.

Держава і право — це соціальні явища. Тому юриспруденція (юридична наука) — система знань про державу і право —належить до суспільних наук. Держава і право підлягають в своєму розвитку загальним об'єктивним за­кономірностям розвитку суспільства, які вивчають соціо­логія, соціальна філософія, політологія та інші суспільні науки. Втім, зважаючи на їхню відносну самостійність як соціальних інститутів, держава і право мають свої законо­мірності та специфіку, що зумовлює виділення юриспру­денції як самостійної галузі наукового знання. Державні і правові інститути відіграють важливу роль у сучасному суспільстві, внаслідок чого юридична наука посідає одне з провідних місць серед суспільних наук.

Юридична наука вивчає право як особливу систему со­ціальних норм, окремі структурні підрозділи права, будову, сутність і функціонування держави. Враховуючи, з одного боку, нерозривний зв'язок між державою і правом (хоча історії відомі й варіанти їхнього автономного існування), з іншого — відмінність держави і права, в юриспруденції виділяють дві основні підсистеми знань: правознавство і державознавство.

Сучасна юриспруденція є розгалуженою системою знань про державу і право. Існують різні класифікації юридичних наук. Імовірно, найточнішим критерієм класифікації є предмет науки, тому юридичні науки можна поділити на такі групи:

1) теоретичні юридичні науки (теорія держави і права, юридична деонтологія, філософія права, соціологія права, порівняльне правознавство). Ці науки вивчають, формулюють і систематизують найбільш загальні юридичні поняття і категорії;

2) історико-юридичні науки (зарубіжна та вітчизняна історія держави і права, історія політичних і правових учень, або, інакше — історія вчень про державу і право). Ці науки вивчають процеси становлення й розвитку держави і права, а також розвиток теоретичних уявлень про державу і право;

3) галузеві науки (наука конституційного права, наука адміністративного права, наука цивільного права, наука кримінального права, група наук процесуального права тощо). Галузеві науки вивчають і пояснюють нормативний ЗМІСТ галузей права;

4) міжгалузеві науки (юридична деліктологія, наука житлового права, наука банківського права, наука екологічного права тощо). Ця група включає науки, що виникли на стику кількох галузей права. Вони вивчають і пояснюють сенс норм та інститутів, що споріднені за змістом, але належать до різних галузей права;

5) організаційні науки. Ці науки вивчають організаціюта діяльність державних органів (наука державного будівництва), органів місцевого самоврядування (наука муніципального права), судових і правоохоронних органів (наука судових і правоохоронних органів);

6) прикладні науки (криміналістика, кримінологія,судова медицина, судова психіатрія, судова бухгалтерія, юридична психологія, правова статистика тощо). Ці науки вивчають правові явища не тільки за допомогою юридич­них, а й за допомогою спеціальних неюридичних методів, запозичених з інших наук (технічних, медичних, матема­тичних тощо);

7) міжнародно-правові науки (наука міжнародного пуб­лічного права, наука міжнародного приватного права).

Юридичні науки, виділяють в аналізі держави і права різні сторони і властивості.

Повернутися назад