Забезпечення повноти й достовірності отриманої проведенням пред'явлення для впізнання інформації досягається належним підготуванням цієї слідчої дії.
До підготовчих заходів (системи процесуальних, тактичних та організаційно-допоміжних дій) відносять:
Для всіх видів пред'явлення для впізнання існують загальні правила щодо проведення цієї слідчої дії:
Коли ж свідок або потерпілий побачить людину, котру раніше спостерігав у зв'язку із вчиненням злочину, наприклад, під час переслідування злочинця «по гарячих слідах» разом із працівниками міліції або в ході «прочісування» певної території негайно після злочину, слідчий може прийняти такі рішення:
а) якщо працівники слідства передбачали таку ситуацію, допитали таку особу, взяли з собою понятих, а сам пошук відбувався у людних місцях (аеропорт, вокзал тощо), то після вказівки з боку свідка чи потерпілого на конкретну людину може бути виконано процесуальне пред'явлення для впізнання;
б) якщо з певних причин умови для процесуального оформлення впізнавання відсутні, однак свідок чи потерпілий переконливо вказує на конкретну людину чи інший об'єкт як на тих, які спостерігав за обставин злочину, необхідно негайно допитати свідка, потерпілого про всі обставини впізнавання, зазначивши, у ході яких дій це мало місце і хто з працівників міліції був присутнім при цьому;
- потерпілий і свідок попереджаються про кримінальну відповідальність (свідок за статтями 384, 385, а потерпілий лише за ст. 384 КК);
- впізпавачеві не можна ставити навідні запитання та оголошувати дані ним раніше показання (щодо прикмет, ознак, вигляду об'єкта впізнання), після огляду впізнавач обов'язково повинен заявити, чи він когось або щось впізнає і за якими ознаками;
- повторне пред'явлення для впізнання не є доцільним, окрім випадків, про які вже йшла мова раніше.
Будь-який вид пред'явлення для впізнання містить комплекс певних дій, що провадяться в такій послідовності:
А зараз розгляньмо особливості тактики проведення пред'явлення для впізнання залежно від об'єкта, що впізнається.
Необхідність проведення пред'явлення для впізнання живої людини може виникнути за таких ситуацій:
Пред'явлення для впізнання особи в натурі за зовнішнім виглядом проходить за переліченими вище загальними правилами, з урахуванням таких особливостей:
Слідчий пропонує йому уважно оглянути пред'явлених осіб і вказати, чи когось із них впізнає. Впізнавач без обмеження в часі оглядає цих осіб.
Слідчий на прохання впізнавача або з власної ініціативи може запропонувати пред'явленим для впізнання (впізнаваному та статистам) змінити позу, вчинити якісь дії або ж змінити освітлення.
Після огляду впізнавач заявляє, чи впізнає кого-небудь із пред'явлених і за якими ознаками (з короткою заявою про обставини, за яких той спостерігав чи знав впізнану особу).
Коли впізнавач не знає прізвища впізнаної ним особи, слідчий пропонує останній назвати себе та дає можливість зробити коротку заяву щодо показань впізнавача.
У випадках, коли виникає необхідність гарантування особистої безпеки особи, що впізнає, пред'явлення для впізнання проводиться поза візуальним спостереженням особи, яку впізнають за правилами ч. 4 ст. 174 КПК.
Окрім цього, наголосимо ще ось на чому:
Зустрічне пред'явлення для впізнання - слідча дія за ситуації, коли основні учасники (свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений) як з боку впізнавача, так і з боку впізнаваного бажають впізнати один одного.
Тактика проведення цього різновиду пред'явлення для впізнання має такі особливості:
- у слідчій дії беруть участь одночасно дві процесуальні особи: обвинувачений - потерпілий, свідок - обвинувачений чи в інших варіантах незалежно від процесуального статусу. Вказані учасники поперемінно (за чергою) виступають у рамках однієї слідчої дії в ролі впізнавача та впізнаваного;
- також формуються дві групи учасників, у кожній з яких впізнавана і виізнавальна особи, не менше двох статистів, стільки ж понятих і слідчий чи його помічник. Розташовуються групи в різних приміщеннях. У послідовності, визначеній основним учасником тієї з груп, що перебуває за межами кабінету слідчого, учасники цієї групи заходять до кабінету чи іншого визначеного для цього приміщення;
- розташувавшись навпроти учасників іншої групи, за вказівкою слідчого групи взаємно оглядають одна одну. Потім будь-яка з груп виводиться слідчим в інше приміщення;
- основні учасники (тобто впізнавана і впізнавальна особи) роблять у присутності своїх понятих заяви про те, чи вони когось впізнали і за якими ознаками;
- на завершення обидві групи знову збираються в одній кімнаті разом, де впізнавачі та впізнавані повторюють уже в присутності всіх учасників зроблені раніше висновки з уточненням зафіксованих у нам'яті ознак впізнання та обставин, за яких вони спостерігали один одного у зв'язку з кримінальною подією.
Тактичні особливості цього різновиду пред'явлення для впізнання є такими:
- пред'явлення для впізнання проводиться або в морзі, або на місці події;
- з огляду на специфіку об'єкта впізнання закон не вимагає пред'явлення для впізнання трупа людини з однорідними об'єктами.
Не буде порушення цієї тактико-етичної вимоги і тоді, коли внаслідок аварії чи іншої масової загибелі людей на місці події в процесі впізнання перебуває багато трупів людей, оскільки спеціальних дій з боку слідчого для підбору однорідних об'єктів пред'явлення для впізнання не проводилося;
- коли виявляють труп невідомої особи, передовсім із використанням ЗМІ та криміналістичних обліків намагаються встановити, хто з місцевих мешканців останнім часом зник безвісти.
Коли є заявники зникнення людини, їх допитують як про обставини зникнення, так і про зовнішність зниклого. Тільки за умови збігу цих ознак з ознаками виявленого трупа останній пред'являється заявникам для впізнання, яке відбувається здебільшого у морзі. За такої ситуації працівники моргу також є учасниками впізнання;
- якщо на трупі є ушкодження (внаслідок посмертних явищ чи дій злочинця), за вказівкою слідчого судмедексперт виконує «туалет» і реставрацію трупа, максимально можливо надаючи йому зажиттєвого вигляду;
- спершу труп пред'являється заявникам, за негативного результату - іншим особам. Хоча можлива ситуація, за якої труп пред'являється мешканцям довколишніх населених пунктів на місці його виявлення ще до його відправлення в морг. Це робиться з метою економії часу та можливості оперативного встановлення особи трупа. Зрозуміло, що попередній допит таких впізнавачів не проводиться, оскільки невідомо, про кого повинен розповідати допитуваний;
- труп пред'являється для впізнання на місці його виявлення, зазвичай у тому ж одязі, в якому він був одягненим на момент виявлення, хіба що є інформація про перевдягнення злочинцем трупа, з метою ускладнити встановлення особи загиблого;
- коли слідча дія відбувається в морзі (особливо за участі осіб, які могли добре знати загиблого), то труп пред'являється без одягу та предметів і речей, що були в момент його виявлення при ньому. Ці об'єкти (сумки, прикраси, протез, тростина тощо) пред'являються для впізнання окремо, за правилами пред'явлення для впізнання предметів тощо;
- під час впізнавання трупа людини відкритим залишається тільки його обличчя, інші частини накриваються простирадлом. Впізнавач у разі потреби може оглянути й інші (частини трупа, особливо якщо він заявляє, що на них можуть бути індивідуалізуючі ознаки (родимки, шрами, татуювання, стоматологічні сліди тощо).
Своєчасне пред'явлення трупа людини для впізнання слугує основною тактичною передумовою, яка забезпечує оперативне встановлення особи загиблого.
Якщо труп пред'явити для впізнання неможливо (немає осіб, котрим є сенс його пред'явити), або коли проведені пред'явлення виявилися безрезультатними, то до дання дозволу на поховання трупа слідчий повинен виконати ще такі дії:
- труп фотографують за правилами сигналетичного знімання (причому до і після «туалету» і реконструкції трупа); коли на трупі є особливі прикмети, вони також детально фотографуються;
- труп дактилоскопують;
- вилучають і зберігають одяг, взуття, речі та предмети, знайдені при трупі, протези зубів і кінцівок та деякі інші біологічні об'єкти (у разі потреби). Інколи практикують виготовлення посмертної маски трупа;
- детально описують у протоколі огляду зовнішність і прикмети загиблого, його носильних речей та ін.
Копії відповідних процесуальних документів скеровуються в інформаційні центри для постановки невпізнаного трупа в криміналістичні обліки, а оригінали документів, предмети трупа зберігаються до можливого їх пред'явлення для впізнання та відновлення процедури встановлення особи загиблого тощо.
Загальний порядок пред'явлення для впізнання речей визначено ст. 229 КПК.
У ході допиту впізнавача, окрім іншого, з'ясуванню підлягають: найменування і призначення предмета, спосіб виготовлення, інші загальні та окремі ознаки, що можуть виникнути у ході виготовлення предмета чи його експлуатації (дефекти обробки, сліди ремонту, зношеності тощо).
Як уже зазначалося, предмети пред'являються в групі однорідних (однорідність - це: загальне призначення, одне найменування, форма, колір, однаковий ступінь зношеності). Щоби зручно розрізняти предмети, пред'явлення для впізнання до кожного з них прикріплюється бірка з номером, про що робиться відмітка у протоколі (зазначається, який саме номер надано кожному з предметів).
Показ одного предмета, зокрема унікального, не може слугувати як пред'явлення для впізнання ні за формою, ні за суттю. Саме тому унікальні речі (предмети) не пред'являються.
Упізнаваний предмет, а також підібрані однорідні предмети без впізпавача, але в присутності понятих розставляються в місці проведення слідчої дії в довільній формі.
Документи так само пред'являються для впізнання серед схожих. Окрім цього, слід мати на увазі:
- документ впізнається за загальним видом, графікою та загальним зоровим видом текстівки;
- загальні та окремі ознаки письма (почерку і письмової мови) не можуть слугувати підставою для пред'явлення для впізнання документа (звичайно, мова йде про письмові документи), оскільки їх аналіз проводиться винятково почеркознавчою та авторо-знавчою експертизами.
Пред'явлення для впізнання ділянок місцевості та приміщень
Таке пред'явлення для впізнання проводиться, коли є заява особи про те, що вона у змозі впізнати ділянку місцевості або приміщення.
Впізнавання приміщення проводиться за ознаками: планіру-вапиям, розміром і формою, кількістю, розміром і формою вікон і дверей, особливостями підлоги та стелі, меблів тощо.
Впізиавачеві надається можливість відвідати декілька однорідних (схожих) ділянок місцевості чи приміщень, серед яких є те приміщення чи ділянка, які потрібно впізнати. Бажано, щоб на цих об'єктах перебувала і впізнавана особа (коли стоїть і таке завдання).
Тварини - це домашня худоба, птахи, свійські та інші домашні тварини, тактика пред'явлення для впізнання яких має деякі особливості:
- тварини пред'являються серед інших одного роду, віку, масті, угодованості тощо, місцем пред'явлення для впізнання може бути скотний двір, поле, вигін, де пасеться стадо;
- впізнавач оглядає всіх тварин, беручи до уваги породу, масть, вгодованість, вік, вагу, наявність тавра, речей, що є при тварині, фізичні особливості й дефекти, особливості дресирування;
- важливою показовою ознакою слугує реагування тварини (птаха) на присутність впізнавача та на його сигнали. Тому дозволяється кликати тварину, називаючи її на прізвисько.