Розвиток гендерних досліджень дав змогу для формування та реалізації ефективної гендерної політики, що стала основою паритетної демократії.
Гендерна політика являє собою цілеспрямовану діяльність державних та громадських інституцій, що здійснюється з метою забезпечення рівноправності між чоловіками та жінками, а також сукупність заходів, необхідних для розвитку та реалізації особистого потенціалу кожної людини, незалежно від статі для збалансованого розвитку суспільства.
Основними напрямами гендерної політики є: недопущення дискримінації за статевою ознакою, забезпечення рівних можливостей поєднання професійних та сімейних обов’язків, забезпечення рівної участі у прийнятті суспільно-важливих рішень, виховання гендерної культури та захист від пропаганди гендерної нерівності, дискримінації й насильства. Національний механізм реалізації такої політики включає організаційний (або інституційний), правовий, економічний та політичний блоки.
Специфіка цілей гендерної політики потребує спеціального підходу, який ґрунтується на врахуванні ідей гендерної рівності. Саме таким є гендерний підхід, рекомендований ООН до впровадження в національні політики. Він ґрунтується на умовах, коли інтереси й досвід жінок так само, як і чоловіків, є невід’ємним критерієм при розробці загальної концепції, при здійсненні моніторингу й оцінці всіх напрямів політики держави й програм у всіх політичних, економічних і суспільних сферах для того, щоб результати цієї політики були однаково справедливими для жінок і чоловіків. Як вірно зазначає Т. Титова, «гендерний підхід являє собою наукове поняття, в основі якого лежить аналіз відмінностей жіночої і чоловічої психіки з урахуванням соціальної детермінації».
Впровадженню гендерного підходу сприяє стратегія гендерного розвитку держави. Головне її призначення – створення політичних передумов і необхідних соціальних умов для найбільш повної реалізації природних здібностей жінок і чоловіків у всіх сферах соціального життя з метою забезпечення стійкого розвитку суспільства. Стратегія слугує інструментом формування гендерної політики і контролю за її здійсненням з боку громадянського суспільства, а також може розглядатися як важливий етап її становлення.
Таким чином, стратегія повинна: визначити систему вимог і критеріїв, що відбивають сучасні уявлення про соціальну справедливість у розподілі ролей між чоловіками і жінками в політичному і громадському житті, соціально-трудових і сімейних відносинах, бізнесі, при розподілі власності, а також в інформаційній сфері; намітити перспективи розвитку держави в контексті зміцнення соціальної демократії, що забезпечує проведення соціально відповідальної політики і розкриття громадянського потенціалу особистості; підвищити рівень загальної і політичної культури суспільства, показниками якого є можливості самореалізації громадян і забезпечення рівності статей у всіх сферах життєдіяльності, включаючи суспільне виробництво, соціально-трудові і сімейні відносини.
Гендерний вимір суспільних трансформацій є надзвичайно важливою складовою ефективної політики держави.
Можливість здійснювати постійний контроль над реалізацією ідей гендерної рівноваги значно прискорить процеси, пов’язані з гендерною політикою на сучасному етапі трансформації українського суспільства.
При цьому активність державних органів має бути підтримана ініціативою інституцій громадянського суспільства, перед усім, жіночими громадськими та політичними організаціями, безпосередньо зацікавленими у становленні паритетної демократії як сучасної форми демократії.
Гендерна складова виступає, за таких умов, обов’язковим елементом законотворчої і правозастосовчої діяльності, в основі яких лежать принципи свободи, справедливості, рівності і розвитку соціальних якостей людини з врахуванням впливу статевої належності на правовий статус, соціальну роль, стереотипи поведінки. Тобто, йдеться не про формальні, а про практичні характеристики політичних, економічних, культурних показників життєдіяльності людини та про ефективність функціонування політико-правових механізмів, що регламентують таку діяльність. Гендерний чинник виступає в даному плані важливою умовою соціальних трансформацій суспільства, а гендерна політика являє собою складну систему, яка базується на правових нормах, що забезпечують інтереси рівності, враховує міжнародний досвід управління в сфері гендерних відносин та має власні принципи і критерії оцінювання ефективності функціонування відповідного організаційно-правового механізму.