Бібліотека Studies працює за підтримки агентства Magistr.ua

Політологічний словник

1. Автономія — право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане
частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним
законом або конституцією.

2. Авторитаризм
це політичний режим, в основу якого покладено зосередження монопольної влади в
руках однієї чи групи осіб, що знижує або виключає роль представницьких
інституцій влади у суспільстві.

3. Адміністративно-територіальний
устрій
(адміністративний поділ) — поділ території країни на окремі частини —
адміністративно-територіальні одиниці (губернії, провінції, області, округи,
повіти), залежно від якого створюються і діють органи державної влади та
місцевого самоврядування.

4. Безпосередня
демократія
(пряма демократія, пряме народовладдя) — сукупність форм організації
державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й
держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах
тощо.

5. Бюрокртія — спосіб
побудови організації, що складається з ряду офіційних осіб, посади і пости яких
утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами і обов’язками, що
визначають їх дії і відповідальність.

6. Вибори
передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом
голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого
управління (самоврядування).

7. Влада — це
сила, яка з допомогою авторитету, заохочення та примусу, має здатність зі своєї
волі впливати на інших.

8. Геополітика — політологічна
концепція, що вбачає у політиці засадничу, визначальну роль географічних
факторів: просторове розташування країни, розмір території, наявність чи
відсутність, обмеженість природних ресурсів, клімат, кількість населення. Існує
класична геополітика та критична (постмодерна).

9. Глобалізація — процес всесвітньої економічної, політичної та культурної
інтеграції та уніфікації. У ширшому розумінні — перетворення певного явища на
планетарне, таке, що стосується всієї Землі.

10. Глобальні
проблеми людства
(глобальні проблеми, глобальні проблеми сучасності) —
комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів
світу, характеризуються динамізмом і вимагають для свого розв’язання колективних
зусиль світової громадськості (екологічні проблеми, гонка озброєнь, хвороби і
т. д.),від вирішення яких залежить подальший прогрес людства і збереження
цивілізації.

11. Громадська
організація
— об’єднання громадян, яке створюється для спільної реалізації
спільних інтересів (культурних, економічних, вікових, гендерних, регіональних,
релігійних, професійних, соціальних тощо).

12. Громадянин
це людина, яка належить до певної країни, де вона має відповідний юридичний
статус, або співвідносить себе з нею.

13. Громадянство — формально зафіксований правовий статус людини, зв’язок людини (фізичної
особи) з певною державою, належність до цієї держави. Громадянство передбачає
певну сукупність взаємних політичних, соціальних та ін. прав та обов’язків.

14. Громадянське
суспільство
— це історичний тип у розвитку людського суспільства, його
конкретна якісна характеристика; це сфера самовиявлення і реалізації потреб та
інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних,
релігійних, національних, духовних, культурних).

15. Демократія — політичний режим, за якого єдиним
легітимним джерелом влади в державі визнається її народ.

16. Держава
політичне утворення з визначеною територією, економікою і політичною владою.

17. Електорат (лат. elector — виборець) — сукупність громадян, яким надано право брати
участь у виборах певного органу, політичної партії чи конкретної особи.

18. Політична
еліта
– внутрішньо-єдина соціальна сукупність осіб, яка складає меншість, але
виступає суб’єктом підготовки та прийняття важливих стратегічних рішень у сфері
політики.

19. Політична
ідеологія
— система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на
політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей,
класів, націй, суспільства, політичних партій. Політична ідеологія може
розглядатися як форма суспільної свідомості і як явище культури.

20. Коаліція — об’єднання держав або партій для досягнення
спільної мети.

21. Консенсус
загальна згода у спірних питаннях, до якої приходять учасники переговорів,
з’їздів, конференцій, яка характеризується відсутністю серйозних заперечень по
суттєвих питаннях у більшості зацікавлених сторін та досягається в результаті
процедури, спрямованої на врахування думки всіх сторін та зближення розбіжних
поглядів.

22. Консерватизм (фр. conservatisme, від лат. conservo — «охороняю», «зберігаю») — визначення
ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на ідею
традиції та спадкоємності в соціальному та культурному житті.

23. Конституція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний
документ (закон), що визначає державний устрій, порядок і принципи
функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу
систему, права й обов’язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави,
як правило спираються на конституцію.

24. Конфедерація — політичний союз,
кожний член якого зберігає незалежність.

25. Корупція (від
лат. corrumpere — псувати) — протиправна діяльність, яка полягає у використанні
службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення;
підкупність і продажність громадських і політичних діячів.

26. Легітимність (від лат. legitimus — законний) — це морально-психологічне сприйняття владних
органів громадянами, визнання їх права здійснювати управління
соціальними процесами, згода, готовність їм підпорядковуватися.

27. Лібералізм (фр. libéralisme) — філософська, політична та економічна теорія, а також
ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є
правовим базисом суспільства та економічного ладу.

28. ПОЛІТИЧНЕ
ЛІДЕРСТВО
– (від англ. Leader – ведучий, керівник) процес міжособистісної
взаємодії, в ході якого авторитетні люди, наділені реальною владою, здійснюють
легітимний вплив на все суспільство, чи певну його частину, котра добровільно
віддає їм частину своїх політико-владних повноважень і прав.

29. Лобізм (англ. lobbyism) — скоординована практика обстоювання інтересів чи чинення
тиску на законодавців і чиновників неурядовими організаціями,
фінансово-промисловими групами чи етнічними спільнотами на користь того або
іншого рішення.

30. Місцеве
самоврядування
— право та спроможність органів місцевого самоврядування в
межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних
справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.

31. Політична
модернізація
передбачає створення певних політичних інститутів, які мають
сприяти реальній участі населення у владних структурах та впливу народних мас
на прийняття конкретних рішень.

32. Народний
суверенітет
— це принцип, згідно з яким народу належить вся суверенна повнота
влади на території країни, право самому вирішувати свою долю — безпосередньо чи
через представницькі органи, брати участь у реалізації політики своєї держави,
контролювати діяльність органів державної влади.

33. Опозиція (від лат. oppositio «протиставлення, заперечення») — протиставлення одних
поглядів чи дій у політиці іншим, партія або група, що виступає врозріз з
думкою більшості або з панівною думкою і висуває альтернативну політику, інший
спосіб вирішення проблем.

34. Парламент (досл. «говорильня», «балаканина» від фр. говорити) — найвищий виборний
(повністю або частково) орган державної законодавчої влади, в якому
здійснюється представництво основних політично активних груп населення країни.

35. Партійна
система
— система відносин суперництва та співробітництва між політичними
партіями у конкретному суспільстві (іноді деякі дослідники вважають, що між
легальними партіями).

36. Політична
партія
— особлива громадська організація (об’єднання), яка прагне досягти
мети, загальної для її членів шляхом придбання і здійснення політичної влади.

37. Плебісцит (лат. plebiscitum, буквально — рішення народу) — це всенародне голосування з
питання державної приналежності певної території або політичної долі держави.

38. Розподіл
державної влади
— правова теорія та принцип, згідно з якими державна влада
повинна бути поділена на три незалежні одна від одної (але при необхідності
контролюючі одна одну) гілки: законодавчу, виконавчу та судову.

39. Політика — цілеспрямована діяльність, пов’язана з прийняттям
відповідальних рішень у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами,
державами й народами, пов’язана із боротьбою за здобуття або утримання
державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків.

40. Політична
влада
— здатність однієї людини або групи осіб контролювати поведінку громадян
і суспільства, виходячи із загальнонаціональних чи загальнодержавних завдань.

41. Політична
система суспільства
– це держава й недержавні об’єднання громадян, взаємодіючі
в процесі цілеспрямованого керування суспільством на основі застосування
державної влади, участі в її застосуванні, впливу на її застосування.

42. Політологія або Політична наука — соціально-гуманітарна наука про політику, її роль і функції в житті
суспільства, зокрема, про її теорію; функції політичної системи та влади;
функції і характер держави; сутність, форми та методи діяльності суб’єктів
політики та закономірності і випадковості розвитку політичного процесу; про
проблеми глобальної політики, зокрема, міжнародних відносин.

43. Популізм (лат. populus — народ) — політика або риторика, яка апелює до простих народних
мас, їхніх надій, страхів, незадоволення життям, і ґрунтується на
протиставленні інтересів широких мас населення інтересам еліти.

44. Політичний
режим
— тип, характер влади в країні; сукупність засобів і методів здійснення
політичної влади, яка відображає характер взаємовідносин громадян і держави.

45. Референдум (від лат. referendum — те, що треба доповісти) — в державному праві прийняття
електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших
внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань;

46. Суверенітет — це виняткове право здійснювати владу у певній державі (рідше — на окремій
території, над окремою групою осіб) незалежно від будь-кого.

47. Тоталітаризм — система державно-політичної влади, яка
регламентує усі суспільні та приватні сфери життя людини-громадянина і не
визнає автономії від держави таких недержавних сфер людської діяльності як
економіка і господарство, культура, виховання, релігія.

48. Форма
державного правління
— це спосіб організації верховної влади, який визначає
систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу
повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави.

49. Харизма — сукупність якостей
особистості, яка визначає її здатність подобатися іншим людям і впливати на
них.

50. Ценз — це
додаткові вимоги, що висуваються і перед тими, хто обирає, і до тих, кого
обирають.

Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+
Наступний розділ