У грудні 1925 р. відбувся XIV з’їзд ВКП(б), який проголосив курс на індустріалізацію. (Індустріалізація – це система заходів, спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення оборони країни). Наступний XV з’їзд, у 1927 р. визнав пріоритет державного плану над ринком, що означало розгортання нової економічної політики і знищення товарно-грошових відносин.
У 1929 р. – проголошено курс на форсовану індустріалізацію. Цей рік Сталін назвав роком «великого перелому» та «стрибком до соціалізму».
Перша п’ятирічка становила суму річних планів, які постійно відправлялись у бік збільшення. Для України встановлювалися напружені темпи зростання важкого машинобудування, хімічної промисловості, виробництва електроенергії. Фактично закріплювалась дореволюційна структура господарства, розрахована не на впровадження нових технологій, а на використання енергетичних і сировинних ресурсів.
Перша п'ятирічка (1928-1932 рр.) |
|
Друга п'ятирічка (1933-1938 рр.) |
|
Таким чином, позитивним підсумком індустріалізації в Україні стало зростання кількості підприємств важкої промисловості, будівництво нових шахт, електростанцій і в підсумку перетворення України в індустріально-аграрну країну, яка за рівнем деяких галузей промисловості випередила деякі європейські держави.
Серед негативних наслідків можна виділити, зокрема підрив розвитку сільського господарства, легкої і харчової промисловості; нераціональне й нерівномірне розміщення продуктивних сил; ігнорування економічних механізмів розвитку економіки; зниження життєвого рівня населення.