Формування політичних технологій
Формування політичних технологій
Процес формування та
функціонування технологій можна розглядати зі структурної, просторово-часової і
процесуальної точок зору.
Перший підхід передбачає
виявлення знань про проблему, пошук оптимальних технік її рішення і технічного забезпечення.
Другий виражає необхідність
узгодження застосовуваних засобів з конкретними умовами місця і часу, в яких вирішується
проблема.
Третій розкриває значення
і умови формування окремих параметрів досягнення цілей.»
При формуванні параметрів
політичних технологій, враховуються не тільки завдання, але й тип і характеристики
діючих суб’єктів, часові та інші найважливіші параметри умов діяльності. При цьому
технології можуть задаватися «зверху» правлячими структурами, а можуть формуватися
і в результаті узагальнення та раціоналізації живого досвіду суб’єктів, що постійно
діють в подібних умовах.
Соловйов О.І. у книзі
“Політологія. Політична теорія. Політичні технології.” наводить два способи формування
політичних технологій — це суб’єктивний та аналітичний.
Перший (суб’єктивний) заснований на суб’єктивному
(волюнтаристському) підході, в основі якого лежить конструювання оптимальної послідовності
дій стандартів здорового глузду, практичний досвід суб’єкта і його інтуїцію, симпатії,
та інші індивідуальні особливості його світосприйняття. Власне без таких компонентів
практично ніколи не визначаються шляхи формування ресурсів їх досягнення. Проте
в даному випадку ці компоненти блокують і обмежують застосування інших, зокрема,
більш строгих аналітичних підходів.
Аналітичний, спосіб
формування технологій пов’язаний з використанням спеціальних аналітичних методів
і процедур, що визначають основні параметри та умови ціле досягнення.
…аналітичний тип формування технологій передбачає
оцінку і характеристику: конкретних акторів, характеру їх функціонально-рольових
і міжособистісних взаємин; діючих норм і регламентів діяльності; розстановки політичних
сил; конкретних акцій і інтеракцій у контексті впливу внутрішніх (насамперед мотиваційних)
і зовнішніх факторів; параметрів просторового і тимчасового характеру діяльності;
специфіки навколишнього середовища; ресурсів і потенціалу діючих осіб. При вирішенні
цих завдань використовується все багатство методів, здатних максимально точно описати
реальні відносини акторів і сформулювати відповідні рекомендації.»