2. Форма правління та її види

Форма правління розглядається як організація держави, що включає в себе порядок створення вищих та місцевих державних органів та порядок взаємовідносин між ними. Форми правління в значній мірі розрізняються в залежності від того, здійснюється влада однією особою або ж вона належить колективному виборному органу. В першому випадку має місце монархічна форма правління. В другому – республіканська.

Монархія – форма державного правління, за якою державна влада належить повністю або частково одній особі – монарху, і передається як спадщина серед представників правлячої династії або формується якимось іншим шляхом. 

Монархії властиві такі юридичні ознаки:

• безстроковість влади монарха;
• володіння владою за спадком по праву крові;
• представництво монарха від імені держави не за дорученням, а за власним правом;
• непідпорядкованість влади монарха будь-яким іншим суб'єктам;
• влада монарха оголошується священною і поширюється на всі сфери суспільних відносин;
• правління здійснює одноособово, тобто може прийняти до свого розгляду будь-яке питання.

Монархії поділяються на обмежені та необмежені.

Необмежені монархії – це монархії, за якими влада монарха ніким і нічим не обмежена. Інакше кажучи, у країні не існує ні органів, ні законів, що могли б якоюсь мірою змінити або відмінити волю монарха. Існують різновиди необмеженої монархії:

1. Деспотична монархія, за якою влада монарха обожнюється, а він сам офіційно визнається божеством. Цей різновид необмеженої монархії був поширений у державах рабовласницького типу, і насамперед, на Стародавньому Сході (Вавілон).
2. Абсолютна монархія – це історичний тип монархії, якій властива належність монарху необмеженої влади. Вона характерна для більш пізніх часів і свого розквіту досягла в епоху феодалізму. Вона характеризується відсутністю представницьких органів, правом монарха видавати закони та призначати чиновників і повною неконтрольованістю владних повноважень монарха (класичним прикладом є Російська імперія часів Петра І чи Французька монархія Людовіка ХІУ; а у наш час – Саудівська Аравія).

Обмежена монархія – це форма правління, де влада монарха тією чи іншою мірою обмежується повноваженнями певних державних органів. Цей різновид монархії поділяється на:

1. Дуалістичну монархію, яка характеризується особливим процесом призначення та контролювання уряду. Вона передбачає двопалатний парламент, нижня палата якого обирається населенням, а верхня – призначається монархом. Уряд призначається монархом і контролюється ним самостійно або через прем'єр-міністра, який призначається монархом; глава держави має право вето щодо актів парламенту. Дуалістична монархія характерна для періоду переходу від феодалізму до капіталізму і є своєрідною спробою примирення інтересів відживаючого класу феодалів (в особі монарха) і нового пануючого класу – буржуазії (в особі парламенту) (існувала в Тунісі, Тайланді, Лівії, Ефіопії та інших країнах; в деяких сучасних країнах (султанат Бруней, королевство Тонга залишилися окремі риси дуалістичної монархії).
2. Парламентарну монархію, в якій влада монарха в законодавчій, виконавчій та судових сферах діяльності символічна. Монарх тільки підписує законодавчі акти, прийняті парламентом, та формально зберігає статус глави держави – виключно з представницькими повноваженнями. Фактично главою держави (прем'єр-міністр) стає лідер партії, що володіє найбільшою кількістю депутатських місць в парламенті. Уряд формується парламентом та тільки йому підзвітний. Сучасні монархїі в більшості своїй – парламентарні, що обумовлено національними традиціями, живучістю певних символів (Японія, Швеція, Іспанія, Данія, Англія).

Республіка – це форма правління, відповідно до якої вища влада належить виборному органу – парламенту. Для неї характерні наступні ознаки:

• наявність вищих виборних органів влади;
• заснованість діяльності держави на принципах демократії та поділу державної влади;
• чіткий розподіл сфер впливу владних структур і визначення терміну їх повноважень;
• відповідальність посадових осіб, що реалізується через відклик та відставку.

Залежно від особливостей повноважень глави держави та їх співвідношення із повноваженнями парламенту республіки поділяються на парламентські, президентські та змішані.

1. Парламентська республіка характеризується верховенством влади парламенту; підзвітністю йому уряду; наявністю посади прем'єр-міністра, якого призначає парламент; обов'язком президента (у разі існування в державі такої посади) діяти лише за згодою уряду; затвердженням парламентом нормативних актів президента (Італія, Греція, Індія, Чехія, Венгрія, ФРН).

2. Президентська республіка характеризується наявністю глави держави – президента, який може поєднувати повноваження глави держави та уряду. Президент обирається непарламентським шляхом – прямими чи непрямими виборами населення; він призначає уряд, що несе перед ним політичну відповідальність; глава держави може застосовувати право вето щодо актів парламенту; за певних обставин він може розпустити парламент, а останній може ініціювати процес відсторонення президента від влади у разі порушення ним конституції чи скоєння злочину (США, Аргентина, Мексика, Бразилія, Швейцарія, Іран, Ірак, Росія).

3. Змішана республіка (парламентсько-президентська або президентсько-парламентська),яка характеризується тим, що глава держави (президент) пропонує склад уряду (перш за все кандидатуру прем'єр-міністра), яку належить обов'язково затвердити парламенту. Виконавча влада належить не тільки президенту, але й прем'єр-міністру, що очолює уряд. Президент має право головувати на засіданнях уряду, і він обирається позапарламентським шляхом (Україна, Фінляндія, Франція).