Основні права людини — гарантовані міжнародно-правовими актами загальносоціальні (природні) і рівні можливості особи, що відповідно до досягнутого рівня еволюції людства здатні забезпечити її існування і розвиток.
Ознаки основних прав людини
Це можливості які:
- Загальна декларація прав людини (прийнята Генеральною Асамблеєю 00Н 10 грудня 1948 р.);
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (прийнятий, як і наступні акти, 16 грудня 1966 р.);
- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;
- Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Загальна декларація прав людини на відміну від зазначених Міжнародних пактів та Факультативного протоколу не потребувала схвалення (ратифікації) з боку держав. Норми, що містяться в Загальній декларації, є рекомендаційними. Вона становить собою систематизацію основних природних прав людини, тобто права в загальносоціальному (природньому) розумінні.
Права людини і права громадянина — тісно взаємозв'язані, однак не є тотожними поняттями. Якщо права людини закріплені в міжнародно-правових актах, то права громадянина – це права людини, закріплені у законодавстві держави, громадянином якої він є.
Права людини |
Права громадянина |
Позатериторіальні — існують незалежно від державного визнання, закріплення в законі і громадянства |
Територіальні - передбачають наявність громадянства, тобто особливого зв'язку людини і держави |
Загальносоціальні — належать людині за фактом народження як природні, невідчужувані права (апатриди, біженці не мають статусу громадянства, але мають права людини) |
Спеціально-соціальні (юридичні) — закріплюються в законодавстві і знаходяться під захистом держави, громадянином якої є дана особа |
реалізація здійснюється в сфері будь-якого суспільства, де б не знаходилася людина |
реалізація охоплює сферу відносин індивіда з певною державою |
Права людини і права громадянина в ідеалі — повинні збігатися.
Права особи – це права людини і громадянина у конкретних соціально-економічних, політичних умовах. Залежать від особистих характеристик індивіда: соціальної зрілості, здатності користуватися, виконувати обов’язки тощо.
Близькими за змістом до прав людини є поняття:
Свободи людини – це права людини, але з мінімально регламентованою законодавством поведінкою особи, забезпечені з боку держави, перш за все, невтручанням будь-яких соціальних суб’єктів у процес їх реалізації (наприклад, свобода совісті – це право людини сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, розповсюджувати релігійні, нерелігійні або інші переконання, діяти відповідно до них).
Разом із правами та обов’язками, свободи утворюють поняття об’єктивного (позитивного) права, бо є певним видом правової норми, що закріплені у чинному законодавстві. Разом із правами, без обов’язків, свободи утворюють поняття суб’єктивного права, оскільки закріплені в об’єктивному праві, як можливості суб’єкта поводитися певним чином у межах, що визначені правовою нормою.
Законні інтереси – це передбачені об’єктивним правом юридичні значущі та виправдані домагання особи на соціальні блага, не охоплені безпосереднім змістом прав і свобод громадян. Для них характерно: