Виникнення писемності і освіти у східних слов’ян
Виникнення писемності і освіти у східних слов’ян
Спочатку з’явилося картинне письмо (піктографія): якусь подію зображали в вигляді малюнка, пізніше стали зображати вже не події, а окремі предмети, спочатку зберігаючи подібність з зображуваним, а потім у вигляді умовних знаків (ідеографія, ієрогліфи), і, нарешті, навчились зображувати не предмети, а передавати знаками їх назву (звукове письмо). Спочатку в звуковому письмі вживалися тільки приголосні звуки, а голосні або взагалі не сприймались, або позначались додатковими значками (складове письмо). Складова лист був у вживанні у багатьох семітських народів, у тому числі і у фінікінян.
Греки створили свій алфавіт на основі фінікійського письма, але значно вдосконалили його, ввівши особливі знаки для голосних звуків. Грецьке письмо лягло в основу латинської абетки, а в IX столітті було створено слов’янське письмо шляхом використання літер грецького алфавіту.
Велику справу створення слов’янської азбуки здійснили брати Константин (при хрещенні прийняв ім’я Кирило) та Мефодій. Головна заслуга в цьому належить Кирилу. Мефодій був вірним його помічником. Складаючи слов’янську абетку, Кирил зміг вловити в звучанні знайомої йому з дитинства слов’янської мови (а це був, мабуть, один з діалектів древнеболгарского мови) основні звуки цієї мови та знайти для кожного з них літерні позначення. Читаючи по-старослов’янськи, ми вимовляємо слова так, як вони написані. У старослов’янській мові ми не зустрінемо такої розбіжності між звучанням слів та їх вимовою, як, наприклад в англійській або французькій
Виникненню писемності у східних слов’ян сприяло два головних чинники:
1) поява держави;
2) проникнення здавна на східнослов’янські території християнства, яке було тісно пов’язане з використанням писемності для релігійних потреб.
Писемність була конче необхідна державі для функціонування її інститутів: укладання договорів, діловодства, написання різних князівських грамот, оподаткування населення тощо. В свою чергу, християнство, основою якого була писана книга, також сприяло поширенню початків писемності. Церковні тексти, богослужебні книги на русі складалися старослов’янською мовою, що її створили болгари брати Кирило та Мефодій на основі рідного їм македонського діалекту болгарської мови.
Для написання світських – цивільних, нерелігійних – текстів використовувалася так звана давньоруська мова, сформована на основі старослов’янської із запозиченням слів і цілих зворотів із розмовної мови. Доказом існування власної оригінальної абетки в давніх українців є знахідка напису на стінах Софійського собору Київський книжник у 11 ст. ретельно виписав на стінах собору абетку, що відрізнялася від поширенної на ті часи кириличної. Віднайдена на стінах Софії абетка відрізнялася від пізнішої кирилиці кількістю й написанням деяких букв. Із прийняттям християнства на наших землях поширилася церковнослов’янська або староболгарська мова – мова православної церкви.
Численні джерела свідчать про високий рівень розвитку освіти за часів Київ Русі та Галицько-Волинської держави. Піклування про освіту від часів запровадження християнства перебрала на себе держава й церква. За князювання Володимира в Києві вже існувала школа для навчання дітей з найближчого оточення князя. Існувала школа при Софійському соборі. Року 1086 онука Ярославамудрого Янка заснувала в Київ Андріївському монастирі школу для жінок. Навчання вели дяки та священики, вони вчили читати і писати, використовували богослужебні книги, Псалтир Щоб мати вищу освіту доводилося вивчати грецьку мову. Існували школи також для дівчат Першу з них заснувала дочка Ярослава Мудрого Янка при Андріївському монастирі. Літерні позначки на глиняному посуді, написи на речах повсякденного вжитку засвідчують, що письменні люди були в середовищі ремісників, рядових дружинників.