У зв’язку із занепадом Речі Посполитої у другій половині XVIII ст., сусідні країни – Росія, Прусія та Австрія – вирішили скористатися таким становищем. Вони планувати розділити Польщу, тим самим розширити свої володіння за її рахунок.
Причини поділу Речі Посполитої:
Ініціатором поділу Польщі був прусський імператор Фрідріх II, який залучив до цієї акції Австрію та Росію. Всього було здійснено 3 поділи Речі Посполитої.
I поділ Речі Посполитої (1772 р.)
Назва держави |
Територія, яку отримала держава |
Росія |
Частина Східної Білорусі |
Австрія |
Східна Галичина |
Пруссія |
Помор’я (без Гданська) |
II поділ Речі Посполитої (1793 р.)
Назва держави |
Територія, яку отримала держава |
Росія |
Правобережна Україна, Центральна Білорусь |
Австрія |
Нічого не отримала |
Пруссія |
Гданськ, значна частина Великої Польщі |
III поділ Речі Посполитої (1795 р.)
Назва держави |
Територія, яку отримала держава |
Росія |
Західна Білорусь, Західна Волинь, латвійські та литовські землі |
Австрія |
Галичина, частина Волині, так звані малопольські землі з Краковом і Познанню |
Пруссія |
Основна частина Великої Польщі з Варшавою |
В результаті трьох поділів Польська держава перестала існувати.
Таким, чином, під владою Російської імперії опинилися всі українські землі Правобережжя, за винятком Галичини, Буковини й Закарпаття, які перебували у складі Австрійської імперії.
Протягом 90-х років XVIII ст. на Правобережжі були поширені загальноімперські адміністративні органи та установи. На цих землях почали діяти намісницькі, а згодом губернські правління, царські судові органи тощо. Становище народних мас, практично не змінилось. Вони, як і раніше, мусили відробляти панщину у маєтках феодалів та сплачували численні державні податки.