Поняття методики вироблення прогнозів

Метод - складний прийом, упорядкована сукупність простих прийомів, спрямованих на розробку прогнозу в цілому. Методика - упорядкована сукупність прийомів, процедур, операцій, правил дослідження на основі одного або частіше певного поєднання декількох методів. Методологія прогнозування - область знання про методи, способи, системах прогнозування.

Під методом прогнозування розуміється сукупність прийомів і способів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, а також їх вимірювання в рамках даного явища або процесу вивести судження певної достовірності щодо майбутнього розвитку об'єкта. Більш коротке визначення дано Е.Янчем: "спосіб дослідження об'єкта прогнозування, направленний на розробку прогнозів".

ЗМІСТовна інтерпретація методів визначається природою, особливостями і закономірностями досліджуваних процесів. Оцінка майбутніх станів процесів і явищ проводиться на базі вже накопичених знань про сутність, властивості і закономірності існуючих або передбачуваних тенденцій їх розвитку.

Таким чином, якщо методологічною основою прогнозування служить теорія розвитку об'єкта, яка розкриває сутність закономірностей, зміст основних причинно-наслідкових зв'язків розглянутого процесу, то методи прогнозування дозволяють знайти міру впливу окремих закономірностей і причин розвитку, представити об'єкт прогнозу як динамічну систему виміряних з певним ступенем достовірності взаємодій реальних явищ, факторів, сил громадської діяльності і тим самим дати можливість відтворити з певним ступенем імовірності поведінку цієї системи в майбутньому.

В даний час розроблено безліч методів прогнозування. Будь-який метод прогнозування базується на ідеї екстраполяції. Під екстраполяцією розуміють поширення закономірностей, зв'язків і співвідношень, що діють в досліджуваному періоді, за його межі. Іноді її розглядають в більш широкому сенсі слова - як отримання уявлень про майбутнє на основі інформації, що відноситься до минулого і сьогодення. Екстраполяція заснована на аналізі передісторії розвитку, виявленні найбільш загальних і стійких закономірностей і зв'язків, обліку сприятливих тенденцій, народжуваних нових явищ та перенесенні отриманих висновків на прогнозований період.

Разом з тим методи соціального прогнозування засновані на трьох взаємопов'язаних способах отримання інформації про майбутнє.

По-перше, це екстраполяція в майбутнє спостережуваних тенденцій, закономірності розвитку яких в минулому і сьогоденні досить добре відомі (у припущенні, що і на певну перспективу ці тенденції збережуться без істотних змін).

По-друге, це оцінка можливого чи бажаного в майбутньому стану того чи іншого явища (насамперед експертна оцінка).

По-третє, це моделювання прогнозованих явищ (в даному випадку під моделлю розуміється всяке умовне, спрощене для зручності дослідження, схематичне уявлення про об'єкт прогнозу - упорядкована сукупність показників, сценарії можливого чи бажаного розвитку подій і т. д.

Всі методи за ступенем формалізації діляться на інтуїтивні (експертні) і формалізовані (фактографічні). Останні застосовуються тільки в тих випадках, коли величина періоду попередження прогнозу вкладається в рамки еволюційного циклу прогнозованого об'єкта, тобто коли не очікується ніяких істотних, якісних змін в його розвитку. У всіх інших випадках, включаючи якісні зміни або таку складність об'єкта, при якій врахувати вплив багатьох факторів практично неможливо, покладаються на інтуїцію експертів. Експертною оцінкою обмежуються зазвичай і в найбільш простих випадках прогнозування.

Інтуїтивні методи прогнозування поділяються на групи індивідуальних і колективних експертних оцінок.

До перших відносяться методи інтерв'ю, аналітичних доповідних записок, написання прогнозного сценарію та ін. До других - методи анкетування, обговорення комісією, мозкових атак (колективної генерації ідей) та ін.

Формалізовані методи прогнозування поділяються на групи екстраполяційних, системно-структурних, асоціативних методів і методів випереджаючої інформації. До перших відносяться статистичні методи найменших квадратів, експоненціального згладжування, імовірнісного моделювання та адаптивного згладжування. До других - методи функціонально-ієрархічного моделювання, морфологічного аналізу, мережевого моделювання, структурної аналогії, матричний метод. До третіх - методи імітаційного моделювання та історико-логічного аналізу. До четвертих - методи аналізу потоків публікацій, оцінки значущості відкриттів, винаходів, нововведень, аналізу патентної або аналогічної їй інформації. Є й інші різновиди методів, широко використовуваних у прогнозуванні розвитку соціальної сфери суспільства.

Найбільш поширені методи екстраполяції та експертизи. У них в якості основи головним чином виступають тимчасові і параметричні ряди ретроспективного розвитку об'єкта прогнозування. Виконання прогнозу здійснюють самі члени групи розробки.

Умовно можна виділити дві великі групи методів:

1) інтуїтивні (індивідуальні та колективні);

2) формалізовані:

• екстраполяційні;
• структурні;
• імітаційні;
• метод випереджаючої інформації.

При класифікації методів прогнозування виділяються основні ознаки, що дозволяють їх «впорядковувати», структурувати:

• за ступенем формалізації;
• принципом дії;
• способом отримання інформації.

Ступінь формалізації в методах прогнозування в залежності від об'єкта дослідження може бути різною.

Способи отримання прогнозної інформації багатозначні, до них слід віднести:

• методи асоціативного моделювання;
• морфологічний аналіз;
• експоненціальне згладжування;
• розподіл усіх моделювання;
• анкетування;
• методи колективної генерації ідей;
• методи історико-логічного аналізу;
• метод інтерв'ю, написання сценаріїв і т. д.

При виборі методу прогнозування потрібно враховувати:

• наявність статистичних даних за необхідний період;
• компетентність прогнозиста, наявність СОТ;
• час, необхідний для збору та аналізу інформації У ряді випадків для отримання незалежних прогнозів використовують одночасно кілька методів Вимоги до прогнозам:
• своєчасність, певним ступенем точності і визначеності інших показників;
• надійність, що виражено в знакових одиницях (доларах, одиницях продукції, обладнанні, кваліфікації персоналу і т п) і зафіксована на папері;
• простота методики прогнозування для розуміння і використання

Повернутися назад