Бібліотека Studies працює за підтримки агентства Magistr.ua

Передумови походження, етапи формування та історичні типи права

Тема 6. Поняття, походження та розвиток права

1. Передумови походження, етапи формування та історичні типи
права

Право почало формуватись в період виникнення виробничого господарства (землеробства,
скотарства, ремесла, торгівлі), тобто приблизно в 6-7 тисячолітті до н.е. На його
виникнення вплинули різноманітні фактори матеріального і духовного життя.

З точки зору матеріальної, економічної при переході до виробничого господарства
виникла вимога:

1) закріпити економічний статус товаровласників;

2) необхідність забезпечити для них стабільні і гарантовані економічні зв’язки;

3) створити тривалі для всіх передумови господарської діяльності, умови для
самостійності, активності.

Все це забезпечувало право з властивими йому важливими рисами: загальнообов’язковістю,
усним чи письмовим фіксуванням правил поведінки, взаємозв’язком прав та обов’язків.

З точки зору духовної, виникнення права
пов’язане з розвитком думки, з ростом інтелекту людини, з формуванням особистості
у відносно самостійного індивіда, який має власні, відмінні від колективу інтереси
і потреби, для реалізації яких необхідна була соціальна свобода. Цю соціальну свободу
стало забезпечувати право, окреслюючи її кордони і одночасно визначаючи міру соціальної
відповідальності за перевищення міри свободи – з однієї сторони, та за необумовлене
вторгнення будь-кого в сферу свободи індивіда – з другої сторони.

Необхідною умовою існування будь-якого
суспільства є регулювання відносин його членів.

Соціальне регулювання виходячи
з вказаного буває двох видів: нормативне та індивідуальне.

Нормативне носить загальний характер:
норми (правила) адресовані всім членам суспільства або певній його частині і не
мають конкретного адресата. Нормативне регулювання в остаточному підсумку приводить
до впливу на конкретних індивідів, здобуває конкретного адресата. Індивідуальне
відноситься до конкретного суб’єкта, є індивідуальним наказом діяти відповідним
чином. Обидва ці види нерозривно зв’язані між собою.

Право відрізняється від звичаїв первісного суспільства наступними рисами:

1) Право є сукупністю приписів, які вказують дозволену
і належну поведінку шляхом
розподілу прав і обов’язків
учасників суспільних відношень.

2) Ці приписи існують у психіці людей в вигляді правосвідомості.

3) Ця праосвідомість реалізується чи об’єктивується (отримує зовнішню форму):

а) в правових звичаях;

б) в судових прецедентах;

в) в нормативних актах, які видає держава;

г) в правомірній поведінці людей.

4) Ці форми вираження
права є безумовно обов’язковими для виконання і забезпечуються органами, які створюють право, насамперед
державними.

Виходячи з вищенаведеного, не можна говорити, що
право виникає тоді, коли виникає держава. Історично
одночасно – виникають лише держава і законодавство,
яке є системою нормативних актів, виданих чи санкціонованих державою.

Не розглядаючи передумови та причини
виникнення права у різних народів, спробуємо визначити фактори, які сприяли появі
права:

економічні – поява приватної власності,
розподіл праці;

політичні – організація влади,
яка відокремлена від населення; необхідність наведення порядку;

організаційні – необхідність утримання
апарату управління;

військові – необхідність ведення
війн та оборона власних територій.

В своєму виникненні право проходить
різні етапи формування.

1) Етап кулачного права – індивід
сам визначає власну свободу та міру своєї поведінки в суспільстві на підставі власних
уявлень.

2) Етап виникнення та застосування
правових звичаїв та прецедентів – посередники–судді використовували для вирішення
спорів правові звичаї. При нових життєвих обставинах – рішення виносилось на підставі
особистих уявлень про справедливість. Потім таке рішення використовувалось при розгляді
аналогічних справ – судовий прецедент.

3) Етап формування юридичного
права ( позитивне право) – за судовими органами стали виникати інші уповноважені
органи держави, які мали право на створення юридичних норм. На цьому етапі юридичне
право суттєво відрізняється від мононорм первісного суспільства, в яких було відсутнє
ділення на права та обов’язки.

Історичний тип права – сукупність
певних суттєвих ознак, які властиві державно-правовим системам, що існують у рамках
однієї суспільно-економічної формації і характеризується єдністю економічної основи,
соціальної сутності та зовнішніми формами виявлення.

Згідно сказаного розрізняють:
рабовласницький; феодальний; буржуазний; соціально-демократичний типи права.

Але сьогодні можна впевнено говорити
про інші, сучасні погляди до поняття типу праворозуміння.

Тип права – це певний образ права,
що характеризується сукупністю найбільш важливих загальних теоретичних ознак права,
та найбільш загальних ознак практичного (ціннісного) до нього відношення. Виходячи
з цього можна виділити дві підстави для класифікації типів праворозуміння: практичну;
теоретичну.

Практичний тип праворозуміння
відображається в суспільній правовій свідомості у вигляді найбільш загальних ознак,
що характеризують відношення суспільства до права. Кожна цивілізація має свій власний
тип праворозуміння. Можливим є виділення і більш загальних груп, наприклад праворозуміння
Сходу та Заходу.

Теоретичне право розуміння оформлено
концептуально, а ціннісні мотиви в ньому ідеологізовані і як правило завуальовані.
В своєму теоретичному розвитку класична західна правова думка сформулювала три типи
основних теоретичних підходів до розуміння права:

природно–правовий (юснатуралізм)
– природне право трактується як постійне та незмінне і подібно досконалим законам
природи, таке ж досконале та розумне. В силу цього воно сприймається як абсолютна
цінність: втілення справедливості, добра, моральності та гуманізму.

етатиський – назва походить
від французького слова Еtat–держава. За своєю суттю є протилежністю юснатуралізму.
Виникає як результат втрати релігійного значення правової культури, коли держава
стала підніматися наче людське діло. Згідно цього підходу право є продуктом творення
держави, або по крайній мірі завжди опосередковується державою щоб отримати всі
свої правові ознаки та стати правом.

соціологічний – характерним
є бажання зрозуміти право як соціальне явище, що відображає закономірні умови соціального
буття та відносно незалежне від держави. Право згідно даного підходу виникає в суспільстві,
через окремі правові відносини поступово складаючись у норми звичаїв та традицій.
Частина з них отримує державне визнання і або відображується в законах або санкціонується
діючим законодавством, отримуючи підтвердження офіційних джерел права.

Віддати ж перевагу сьогодні мабуть
слід інтегративному підходу, який враховує і поєднує усе цінне в зазначених концепціях
праворозуміння.


Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+