Стилі прийняття рішень

Класифікація Р. Таненбауча та У. Шмідта. Ними був розроблений «континуум управлінської поведінки»,який включає 7 моделей керівництва. Вони різняться ступенем влади, що використовується керівником, і ступенем волі, яка доступна його підлеглим. Р. Таненбаум та У. Шмідт виділяють такі стилі прийняття рішень керівником:

• керівник здатний прийняти рішення, що беззаперечно виконується рядовими співробітниками;
• керівник повинен переконати у своєму рішенні рядових співробітників;
• керівник знайомить з рішенням рядових співробітників, але має відповісти на їхні питання;
• керівник повідомляє пробне рішення, яке можна змінити після консультацій з рядовими співробітниками;
• керівник формулює проблему, розглядає пропозиції співробітників, потім приймає рішення;
• керівник визначає питання, в межах яких рядові співробітники приймають рішення;
• керівник і рядові співробітники спільно приймають рішення в рамках, які визначаються специфікою організації.

За рівнями організації управлінських рішень виділяють 5 стилів керівництва, які однозначно відповідають рівням організації управлінських рішень: диктаторський, реалізаторський, організаторський, координаторський і маргінальний стилі прийняття рішень.

Диктаторський стиль характерний для керівників, які приймають рішення на автократичному рівні. Цей стиль властивий авторитарним керівникам і поширюється на всю управлінську діяльність.

Реалізаторський стиль властивий керівникам, що приймають рішення на автономному рівні, особливо в тих випадках, коли для ухвалення рішення найбільше підходить не індивідуальна, а колективна форма. У такому стилі працюють керівники, які «все беруть на себе» й думають, що ніхто інший не впорається з проблемою краще, ніж вони.

Організаторський стиль використовують керівники, що приймають рішення на локально-колегіальному рівні, коли роль керівника полягає вже не в самостійному ухваленні рішення, а в організації процесу його колективного прийняття.

Координаторський стиль характерний для керівників, які приймають рішення на клініко-колегіальному рівні. Цей стиль переважає в діяльності керівників у разі ослаблення їх ролі в організації. «Влада підлеглих» стає настільки вагомою, що вона дорівнює «владі керівника» або навіть починає перевершувати її.

Маргінальний стиль — для керівників, що приймають рішення на метаколегіальному рівні. Керівник у своїх рішеннях використовує настанову тільки на підпорядкування «командам зверху».

Класифікація Р. Лайкерта. За основу взято два полярні стилі Д. Макгрегора й доповнено двома новими стилями. Таким чином, Р. Лайкерт виділяє 4 стилі, розташовані на своєрідному континуумі в напрямку зниження авторитарності й зростання демократичності керівництва:

1. Експлуататорсько-авторитарний стиль (неучасть виконавців у підготовці й прийнятті рішень, передача управлінських рішень підлеглим в уже готовому для виконання вигляді, максимальна віддаленість керівників від підлеглих, взаємна недовіра між ними).
2. Прихильно-авторитарний стиль («м’який» варіант авторитарного стилю керівництва, але існує деяка взаємна довіра, право прийняття всіх важливих рішень керівники залишають за собою, контроль та відповідальність за прийняття рішень частково лягає на підлеглих).
3. Консультативно-демократичний стиль (найбільш важливі, стратегічні рішення керівник приймає самостійно, відповідальність за прийняття рішень розподіляється).
4. Партисипативний стиль (процес прийняття рішень в організації розподілений за всіма рівнями й ланками структури управління, підзеглі беруть активну участь у прийнятті всіх, у тому числі стратегічних, рішень, відповідазьність за прийняття рішень повністю розподілена).

Повернутися назад