Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Основи охорони праці - Атаманчук П.С.

3.4.5. Заходи захисту від зовнішнього і внутрішнього випромінювання. Наслідки аварії на ЧАЕС. Зона зараження. Параметри, що характеризують радіаційне забруднення місцевості. Норми радіаційної безпеки, державні гігієнічні нормативи

Захист організму від потрапляння всередину радіоактивних речовин - одна з найактуальніших проблем екології після Чорнобильської катастрофи. Систематичне споживання продуктів харчування та води, що забруднені радіоактивними речовинами, призводить до накопичування радіонуклідів в організмі людини (йоду - в щитовидній залозі, стронцію - в кістках, цезію - в м'яких тканинах). Радіонукліди, потрапляючи в організм з харчовими продуктами і водою, формують основне дозове навантаження і тим самим істотно впливають на стан здоров'я людини. Тривалий час споживання забруднених продуктів є основним видом опромінення. Однак цей шлях радіаційного впливу доступний для регулювання.

Для зменшення радіонуклідів, які надходять з їжею, необхідно систематично приймати радіопротектори - речовини, які зв'язують радіонукліди та підвищують стійкість організму до радіоактивного впливу. Ці речовини містяться у деяких харчових продуктах і рослинах (яблучне повидло, неосвітлений яблучний сік, чорноплідна горобина, ожина, морква, обліпиха, тисячолістник), а також в продуктах бджолярства (мед, прополіс, маточне молоко та ін. ). Усі ці продукти ефективно діють при систематичному їх вживанні. Помаранчеве забарвлення - це зовнішня ознака насичення фруктів і овочів каротином. Багато каротину є у моркві, томатах, буряках, абрикосах, гарбузах (рис. 3.42). Однак немало його і в листяних рослинах, де зелений хлорофіл маскує оранжевий колір (петрушка, кріп, салат тощо) Корисними з точки зору радіозахисної дії є продукти, що мають синій колір (чорна смородина, чорноплідна горобина, столові буряки, темні сорти винограду).

3.4.5. Заходи захисту від зовнішнього і внутрішнього випромінювання

У даний час на основі світового і вітчизняного досвіду розроблено систему захисту людини від шкідливої дії радіоактивного впливу. Ця система передбачає використання передусім природних факторів, котрі супроводжують повсякденне життя кожної людини і визначає 12 правил захисту медицини.

Ось деякі з них:

- генозахистне харчування (воно врятувало генофонд японців від наслідків Хіросіми і Нагасакі);

- очищення організму від радіонуклідів, хімічних і біологічних генотоксікандів;

- методи стимуляції захисних сил організму, біотехнологія генозахисної дії продуктів бджолярства;

- навчання методів корекції психіки (аутотренінг, медитація). Сучасна вітчизняна концепція радіозахисного харчування базується на трьох основних положеннях: максимально можливе зменшення надходження радіонуклідів з їжею; гальмування процесу всмоктування і нагромадження радіонуклідів в організмі; дотримання принципів раціонального харчування.

Зменшити надходження радіонуклідів в організм з їжею можна, знижуючи їх вміст у продуктах за допомогою різних технологічних прийомів, а також складаючи раціон з продуктів, що вміщують мінімальну кількість радіонуклідів. Для цього потрібно споживати більш чисті продукти, змінюючи дуже забруднені на менш забруднені або ж звільняючи продукти від радіонуклідів.

Основні принципи забезпечення радіаційної безпеки від зовнішнього опромінення:

1) зменшення потужності джерел ("захист кількістю");

2) скорочення часу роботи з джерелом ("захист часом");

3) збільшення відстані від джерел до працюючих ("захист відстанню");

4) екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання ("захист екраном")

Чорнобильська катастрофа за масштабами забруднення навколишнього середовища була найбільшою у світі. Як відомо, 32 мільйони людей 12 областей України різною мірою потерпіли від радіоактивного забруднення Забруднення поширилось в Європу та за її межі . Внаслідок чорнобильської катастрофи (рис. 3.43) на території України радіацією забруднені місцевості 86 адміністративних районів, 2311 населених пунктів, де загалом мешкає близько 2 млн. 600 тис. жителів, у тому числі - 600 тис. дітей. Забруднено радіонуклідами понад 7 млн. гектарів землі, серед яких 3 млн га сільськогосподарських угідь та 2 млн лісових масивів.

3.4.5. Заходи захисту від зовнішнього і внутрішнього випромінювання

В даний час об'єкти ЧАЕС випромінюють дози радіації 15-300 мР/год. А на окремих ділянках 1-5 Р/год. Проектний термін служби саркофага який захищатиме четвертий реактор, 30 років. Зараз планується "саркофаг-2", який повинен містити "саркофаг-1" і зробити його безпечним.

Верховна Рада України ухвалила Закон, який визначає 4 зони радіоактивного забруднення:

1. Зона періодичного радіоактивного контролю (низьке забруднення, 0,5-1 Кі/км2). Дозволено збирання грибів, ягід, лікарських рослин, а також заготівля деревини без обмежень. У підсобних господарствах ніяких обмежень щодо годівлі та утримання сільськогосподарських тварин і птиці не запроваджується.

2. Зона посиленого радіоактивного контролю (середнє забруднення, 1-5 Кі/км2). Дозволено збирання, заготівлю грибів, ягід, лікарських рослин і сіна з обов'язковим попереднім дозиметричним контролем. Заготівля деревини і використання продуктів її переробки проводиться без обмеження. У підсобних господарствах рекомендується періодичний вибірковий контроль м'ясних і молочних продуктів, кормів.

3. Зона гарантованого добровільного відселення (високі забруднення, 5-15 Кі/км2). У цій зоні заготівля грибів, ягід заборонена. Необхідний особливий режим сільського господарства: обмежене землекористування. Заборонено випасати молочну, м'ясну худобу.

4 . Зони відчуження (надзвичайно високе забруднення). Це дослідницький полігон для боротьби із наслідками ядерних катастроф.

Дозиметричний контроль проводиться для своєчасного отримання даних про дози опромінення людей та ступеня зараження місцевості, техніки тощо для вжиття заходів щодо зменшення небезпеки радіаційного ураження. Прилади, що призначені для виявлення та вимірювання радіоактивних випромінювань, називаються дозиметричними. Дозиметр призначений для вимірювання потужності дози випромінювання, тобто дози за одиницю часу.

Для контролю радіаційного фону в навчальних приміщеннях може бути використаний індикатор іонізуючих випромінювань (рис. 3.44). Він призначений для виявлення і оцінки інтенсивності гама-випромінювання, а також для визначення рівня потужності еквівалентної дози (ПЕД) гама-випромінювання за цифровим індикатором.

3.4.5. Заходи захисту від зовнішнього і внутрішнього випромінювання

При допомозі індикатора можна також оцінити радіоактивне забруднення території та продуктів харчування за їх зовнішнім у-випромінюванням. Одиницею вимірювання радіоактивного забруднення є Кюрі/кг або Бк/кг. Мінімальний рівень радіоактивного забруднення, який потребує уваги у відповідності з рекомендацією НКРЗ встановлений в 4 кіло-Беккереля на кілограм (літр) - 4 кБк/кг (л) або 110-7 Кюрі/кг (л).

Згідно декларації МКРЗ обмеження опромінення повинно базуватися на середній річній дозі протягом життя рівній 1 мЗв. В Україні допустимі рівні опромінення регламентувалися. Санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань СП-333-60. В даний час діють Норми радіаційної безпеки (НРБУ-97). Вони встановлюють систему дозових навантажень і принципи їх застосування. Державні санітарні правила встановлюють граничну річну дозу опромінення 5 мЗв (0,5 бер), яка враховує усі природні джерела випромінювання і прийнята у переважній більшості розвинутих країн. Допустимим вважають одноразове аварійне випромінювання - 0,1 Зв. Потужності експозиційної дози до 25 мкР/год в Україні вважається допустимою.

< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
Категорія: Основи охорони праці - Атаманчук П.С.
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter