Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Економіка (Семінари)

Інфляція: сутність, причини, чинники, наслідки

Види та типи інфляції

 

 

Інфляція: сутність, причини, чинники, наслідки


Інфляція — це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці. Іншими словами, зростають ціни на продукти харчування, одяг, підвищується квартирна плата тощо. При цьому ціни різних товарів можуть зростати неоднаковими темпами.

Зростання загального рівня цін, або інфляцію, вимірюють за допомогою індексів цін. Той чи інший індекс цін характеризує рівень інфляції, який показує, як змінилися ціни в національній економіці за певний період. Економісти обчислюють також темп інфляції, який показує, прискорилася чи уповільнилася інфляція за певний період. Темп інфляції визначають за формулою:

   Темп інфляції = Пt – Пt-1 / Пt-1 х 100% ,

де: Пt    — рівень цін у поточному періоді;

       Пt-1       — рівень цін у попередньому періоді.

Основними соціально-економічними наслідками інфляції є перерозподіл майна і доходів групами населення, падіння рівня життя народу та зниження ефективності функціонування національної економіки.

Номінальний дохід — це сума грошей, які особа отримує у вигляді заробітної плати, пенсії тощо. Реальний дохід визначається кількістю товарів і послуг, які можна купити за суму номінального доходу.

Інфляція спотворює й динаміку номінальної процентної ставки. Як нам відомо, реальна процентна ставка   дорівнює різниці номінальної процентної ставки  та темпу інфляції  . Звідси можна вивести, що і=r+п. Рівняння номінальної процентної ставки, записане у такому вигляді, називають рівнянням Фішера. Це рівняння вказує, що номінальна процентна ставка змінюється під впливом зміни реальної процентної ставки або зміни рівня інфляції. Таку залежність між темпом інфляції і номінальною процентною ставкою називають ефектом Фішера.

 

 


Види та типи інфляції


Залежно від рівня розрізняють три види інфляції: помірну, галопуючу та гіперінфляцію.

Помірна інфляція має місце тоді, коли ціни зростають повільно, до 10% за рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо їхня вартість мало знецінюється. Помірну інфляцію, за якої ціни зростають до 5% за рік, називають повзучою.

Галопуючою є інфляція, коли ціни зростають на 20, 50, 100 або й більше відсотків за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не заощаджує грошей у вигляді готівки. Люди прагнуть купити за свої гроші товари.

Гіперінфляція настає тоді, коли ціни починають зростати на тисячі, десятки тисяч, навіть мільйони відсотків за рік. Усі прагнуть запастися речами і позбутися грошей: підприємства купують інвестиційні товари, а населення використовує заощадження і поточні доходи для купівлі споживчих благ, поки гроші остаточно не знецінилися. Виникає "інфляційний психоз", що посилює тиск на ціни. Гіперінфляція означає економічний і соціальний хаос, фінансовий крах та суспільно-політичне безладдя. Гіперінфляція мала місце і в Україні у 1993 р.

Економісти поділяють інфляцію, з одного боку, на передбачену й непередбачену, а з іншого — на збалансовану і незбалансовану.

Передбачена — це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів.

Непередбачена інфляція є несподіваною для економічних суб'єктів. Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються. І навпаки, незбалансована інфляція супроводжується зміною відносних цін товарів, послуг та ресурсів. Ця класифікація дає змогу глибше аналізувати соціально-економічні наслідки інфляції.

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат, або інфляцію пропозиції.

Інфляція попиту простежується тоді, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни зростають, щоб зрівноважити попит і пропозицію. Отже, суть інфляції попиту полягає в тому, "що надто багато грошей полює на надто малу кількість товарів. Інфляцію, що

Виникає внаслідок зростання витрат у періоди високого рівня безробіття і неповного використання виробничих ресурсів називають інфляцією витрат або інфляцією пропозиції.

Економісти вирізняють також інерційну інфляцію, під якою розуміють зростання загального рівня цін із року в рік приблизно однаковим темпом.

Інфляцію також поділяють на класичну і сучасну.

Класична інфляція спостерігалася в минулому — від часу її виникнення із запровадженням грошей аж до середини 30-х років XX ст. Характерною рисою класичної інфляції було те, що вона була епізодичною — тривала кілька років і переходила у дефляцію — зниження загального рівня цін.

Сучасна інфляція — це інфляція другої половини XX ст. Характерною рисою сучасної інфляції є її хронічний характер.

Категорія: Економіка (Семінари)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter