Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Економіка (Лекції)


Тема 12.

Макроекономіка: нестабільність і рівновага

 

1. Безробіття та зайнятість

2. Інфляція і стійкість грошового обороту

 


Нестабільність національного господарства обумовлена стихійним розвитком ринку та породжує проблеми функціонування макроекономічної системи, пов'язані з порушеннями нормального ходу її розвитку.

Рівновага основних пропорцій макроекономіки забезпечує стійкість розвитку всієї економічної системи.

 


1. Безробіття і зайнятість


Фрикційне і структурне безробіття, як уже зазначалось, є неминучими, їх неможливо уникнути в будь-якій економічній системі. Щодо циклічного безробіття, то у фазі піднесення воно дорівнює нулю.

Повна зайнятість досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю.

Закону Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує його природний рівень на 1%, то відставання обсягу валового національного продукту складає 2,5%.

Суть завдання досягнення повної зайнятості в масштабі макроекономіки полягає в забезпеченні збалансованості чисельності працездатного населення і кількості необхідних для нього робочих місць.

Сучасні принципи трудової зайнятості:

а) заборона примусової праці і свобода кожного громадянина вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати рід діяльності і професію;

б) зайнятість як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб і приносить їм трудовий дохід;

в) повна зайнятість, пов'язана із здійсненням права на працю і права на захист від безробіття, які встановлені Конституцією.

У правовій державі діє система соціальних амортизаторів (захисних пристроїв), які застосовуються для забезпечення економічної безпеки трудящих:

- регулювання зайнятості;

- біржі праці;

- фонди страхування по безробіттю.

 


2. Інфляція і стійкість грошового обороту


Інфляція - це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці.

Залежно від сили згубної дії на економіку розрізняють такі види інфляції:

1. Повзуча інфляція - така інфляція, що досягає щорічно не більше одноцифрового числа (наприклад, 5%) і проявляється у постійному зростанні цін.

2. Галопуюча інфляція - це така інфляція, яка набуває розміру двозначного числа щорічно. Вона супроводжується стрімким, стрибкоподібним підвищенням цін, охоплює всі сфери господарського життя й викликає серйозні негативні наслідки в економіці та соціальній сфері.

3. Гіперінфляція - надвисока і вкрай небезпечна інфляція. За умов гіперінфляції гроші починають втрачати свої функції, падає їх роль в економіці, відбувається натуралізація господарських зв'язків на основі бартерного обміну, порушується механізм дії фінансів і кредиту, розвиваються інші стихійні процеси в економіці.

Типи інфляції: інфляція грошової маси, інфляція зростання доходів, інфляція зростання матеріальних затрат виробництва, структурна інфляція, інфляція прибутків, інфляція податків, бюджетна інфляція, кредитна інфляція.

Економісти поділяють інфляцію, з одного боку, на передбачену й непередбачену, а з іншого — на збалансовану і незбалансовану.

Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються.

Незбалансована інфляція супроводжується зміною відносних цін товарів, послуг та ресурсів.

Класична інфляція (від часу її виникнення із запровадженням грошей аж до середини 30-х рр. XX ст.) була епізодичною (тривала кілька років) і переходила у дефляцію — зниження загального рівня цін.

Сучасна інфляція має хронічний характер.

Головні причини iнфляцiїзростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту, дефіцит державного бюджету, мілітаризація економіки, монополії та необгрунтовані привілеї, особливості структури національної економіки, локальні війни тощо.

Ознаки інфляції:

- зростання цін;

- дефіцитність на товарному ринку, спустошення ринку товарів народного споживання;

- знецінення грошової одиниці;

- неухильне підвищення курсів іноземних валют і падіння курсу національної валюти.

                Пt  *  Пt-1 

Темп інфляції = ------------ * 100%

              Пt-1 

де  Пt    — рівень цін у поточному періоді;

     Пt-1   — рівень цін у попередньому періоді.

 

"Ціною” інфляції є кінцеві результати її дії на доходи суспільства в цілому і нею структурних ланок. Тобто йдеться про той, кому і наскільки підвищення цін вигідне, а для кого воно руйнівне.

Три основні варіанти "ціни” інфляції:

1. Позитивний: приріст доходу передусім

- держави;

- комерційних банків.

2. Нульовий - рідкісне явище (в цьому випадку втрати від зростання цін повністю покриваються збільшенням доходів).

3. Негативний варіант "ціни” інфляції, що викликає зменшення реальних доходів фірм і домашніх господарств, виникає найчастіше.

Методи боротьби з інфляцією:

1. Антиінфляційна стратегія спрямована на недопущення інфляції у тривалій перспективі, передусім забезпечення збалансового державного бюджету).

2. Нуліфікація грошей - старі грошові знаки вилучаються з обігу і замінюються новими.

3. Індексація передбачає, що поточні доходи населення збільшуються відповідно до темпу зростання цін у країні за певний період.

4. Стримувальна макроекономічна політика (дезінфляція). грунтується на можливості вибору між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді.

5. Контроль за заробітною платою і цінами.

6. Регулювання (зниження) сучасного попиту, збільшення податків, зниження державних витрат.

Інфляція і безробіття. Безробіття і інфляція знаходяться в певній кількісній залежності. Проф. А. Філіпс встановив таку закономірність: чим нижче рівень інфляції, тим вище рівень безробіття, і навпаки. Закономірність Філіпса відображає взаємозв'язок інфляції і безробіття тільки в короткостроковому періоді. Якщо узяти тривалі періоди (5-10 років), то при високому рівні безробіття ціни продовжують підвищуватися.


Категорія: Економіка (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter