Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Етика (Семінари)

Золоте правило моральності та категоричний імператив Канта

1. Проблема моралі в теоретичній етиці

2. Мораль як форма суспільної свідомості

3. Мораль і право/ мораль і політика

 

 

Золоте правило моральності та категоричний імператив Канта


Категори?чний імперати?в — фундаментальний моральний принцип Канта. За Кантом, існує єдиний фундаментальний моральний принцип: чинити так, аби завжди розглядати інших людей як цілі, а не як засоби. Цей принцип є імперативом (командою), і він є категоричним (застосовується без винятків, у всіх випадках, місцях і обставинах). Він є класичним прикладом етичних теорій, систем моралі, що зосереджуються радше на істинному характері поведінки (і намірах особи), аніж на наслідках цих дій.

Одне з формулювань категоричного імперативу Іммануїла Канта: «Дій лише за тією нормою, яку хочеш бачити універсальним імперативом — нормою для всіх людей і також для тебе… Дій так, щоби завжди ставитися до людей і до себе також — як до мети і ніколи — лише як до засобу». Кант також говорив, аналізуючи людську діяльність, що небезпечно ставити насолоду на перше місце — це загрожує самій сутності моралі…

Категоричний імператив часто плутають із золотим правилом моралі, хоча Кант ставився до золотого правила критично, оскільки бажав абстрагуватися від бажань і думок окремої людини й на перший план ставив абстрактну вірність обов'язку заради обов'язку.

"Золоте правило" - це моральна заповідь, згідно якої людина не повинна здійснювати по відношенню до інших того, чого не бажає для себе."Золоте правило" було відоме задовго до появи писемності.

 

 


1. Проблема моралі в теоретичній етиці


В етиці як теоретичній дисципліні поступово стали виділятися два роди проблем. Один рід проблем зв'язаний з нормами, принципами, цінностями, тобто з їхнім визначенням, аналізом, із проблемами їхнього формування, виховання і т.д. Цими питаннями займається нормативна етика. Саме нормативна етика дає нам специфічне моральне знання, для сприйняття якого важливі як діяльність розуму, так і почуттів, інтуїції, тобто «діяльності серця».

Моральне знання, таким чином, передається в різній формі. Воно може передаватися в притчах, нормах, прислів'ях, казках, билинах, міфах і т.п. Особливу роль у нормативній етиці грає проповідь як специфічна форма передачі морально-нормативного змісту.

Другий рід проблем в етиці – це власне теоретичні питання про сутність моралі, про її походження, закони розвитку і т.д. Даними питаннями займається теоретична, чи дескриптивна, етика. Дана етика найбільшою мірою наукоподібна, її мова більш наукоподібна, формалізований, чим у нормативній етиці. Безсумнівно, що ці два різновиди етики діалектично взаємозалежні.

 

 


2. Мораль як форма суспільної свідомості


У всі часи вчені по-різному тлумачили сутність моралі: як досвід, який здобувається протягом тривалого часу життя ; як школу виховання людини, навчання її доброчесності; як виконання божественних заповітів, що забезпечують безсмертя особистості, тощо.

Мораль як одна із форм суспільної та особистісної свідомості є системою поглядів, уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. Її основу становлять переконання, звичаї, традиції, громадська думка. Мораль спирається не на силу й авторитет установ, що змушували б дотримуватися конкретних норм, правил, приписів, а на свідомість — як колективну, так й індивідуальну. Попри те, вона охоплює всі сфери суспільного буття: ті, що регулюються державою (політика, виробництво, соціальна сфера, сім'я тощо), і ті, які держава чи громадські організації не регулюють (дружба, любов, товаришування, побут).

Мораль — система поглядів, уявлень, норм, оцінок, що регулюють поведінку людей; одна з форм суспільної свідомості.

У широкому розумінні до моралі включають і моральність. Зважаючи на те, що правила, норми утворюють ідеальну (нематеріальну) модель належної поведінки людини, то це дає всі підстави вважати мораль свідомістю, точніше однією з форм суспільної свідомості. Та оскільки моральні норми втілюються в життя, об'єктивуються, матеріалізуються, то мораль визначають не тільки як ідеальний феномен, свідомість: мораль (у її широкому розумінні) охоплює й реальні стосунки людей, що відповідають або не відповідають (тобто є аморальними) нормам.

Формою суспільної свідомості мораль називають хоча б тому, що вона не вичерпується виявами моральної свідомості індивідів, не може бути до них зведеною. Водночас мораль — одна з форм особистісної свідомості, про що свідчить, зокрема, роль совісті в ситуації вибору тощо.

 

 


3. Мораль і право/ мораль і політика


Мораль і право

Як найважливіші різновиди соціальної регуляції мораль і право визначають способи впорядкування суспільного життя, поведінки людей у різних життєвих ситуаціях. Сприяють вони і вибору світоглядної позиції, необхідної для ціннісної орієнтації людини у міжособистісних стосунках, осмисленню свого місця в їх системі. І мораль, і право передбачають свободу волі людини.

Мораль історично передувала праву, відігравши важливу роль у його виникненні, становленні і розвитку. Моральні норми завжди сприяли демократизації та гуманізації права. Ефективність функціонування моралі залежить від системи правових інститутів, які сприяють чи перешкоджають утвердженню загальнолюдських норм, а ефективність функціонування правових норм — від рівня їх відповідності вимогам моралі. Тому у правових державах діє суд присяжних, які орієнтуються не тільки на закони, а й на моральні критерії — принципи добра, справедливості, совісті. Вдосконалення правових норм має відбуватися з урахуванням норм моралі та критеріїв добра.

Мораль як відносно самостійна форма суспільної свідомості має і специфічні властивості. Передусім вона є особливим способом регуляції суспільних відносин. Її норми сформувалися історично раніше, ніж норми права, тому мораль іноді називають найдавнішим регулятором поведінки людей. Норми моралі — наслідок стихійної діяльності людей, а норми права (позитивного) створювалися в результаті свідомої і цілеспрямованої діяльності держави.

Моральна свідомість існує у формі норм, правил, приписів, носієм яких є громадська думка, а також уявлень та почуттів, мотивів поведінки і діяльності, ціннісної орієнтації людини як особистості. Право існує у формі державних законів, указів тощо. Моральні норми усні, а норми права (позитивного) писемні. Якщо порушення моральних правил викликає громадський осуд або суд совісті, то порушення чи невиконання норм права передбачає застосування покарань і примусових заходів. Громадяни, які не знають норм права, дотримуються їх, керуючись нормами моралі (за умови, що правові вимоги не суперечать моральним). Мораль є особливим, універсальним способом нормативної регуляції стосунків між людьми, способом буття самосвідомості людини як особистості.


Мораль і політика

Співвідношення моралі і політики неоднозначні, оскільки вони залежать від історичних обставин, сил, які вертять політику, а також від місця моралі в системі соціального життя. У тоталітарних політичних системах моральні спонуки у структурі політичної свідомості часто набувають форми протидії, опору владі, зневіри, політичного нігілізму. В демократичних державах ідеологічний і психологічний настрій людей зорієнтований на творчі ідеали, реалізацію принципів гуманізму і соціальної справедливості.

Функції та сутність моралі і політики як форм соціального життя не завжди однакові. Мораль зорієнтована на гармонізацію суспільних відносин і міжособистісних стосунків, а політика загалом спрямована на підпорядкування однієї волі (індивідуальної, групової) волі іншій. Узгодженість інтересів влади і переважної більшості громадян держави сприяє гуманізації політики і підвищенню моральної культури народу. Не кожна мораль є безумовно позитивним феноменом, оскільки вона може бути не лише природною (сформованою у наслідок тривалого стихійного процесу), а й "штучною" — спеціально сконструйованою, такою, яка б задовольняла певну ідеологічну доктрину чи соціальну групу. її різними способами нав'язують громадянам у прагнення досягти своїх цілей.

До категорій етики зараховують основні її поняття, які узагальнено відображають зміст, специфіку, найістотніші сутнісні сторони моралі, закономірності моральних відносин, нормативність моральних уявлень.

Будучи пов'язаними між собою, вони утворюють цілісну систему, яка перебуває у постійному розвитку, збагаченні, як і категорії, що до неї належать.

Категорія: Етика (Семінари)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter