Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Етнополітологія (Семінари)

1. Понятійний апарат аналізу етнічних спільнот

2. Природа і типи етнічних спільнот

 

 

1. Понятійний апарат аналізу етнічних спільнот


Такого роду спільності називають також кровнородинними або спільностями, що виділяються на основі особливої культури. До них відносять: племена, народності, нації. В усякому разі, при вивченні етнічних суспільних структур, явищ, процесів, центральною базою є категорія "етнос", що від грецького походження означає: зграя, група, рій, плем'я, народ.

Ю. В. Бромлей визначає етнос як «спонтанну міжпоколінну сукупність людей, що історично склалась на певній території, людей, які мають спільні досить сталі особливості мови, культури і психіки, а також усвідомлення своєї єдності та відмінності від інших подібних утворень (тобто самосвідомість), зафіксовану в самоназві (етнонімі)»

Британський соціолог Ентоні Сміт один виокремлює шість головних рис етнічної спільноти, які найчастіше згадуються і можуть вважатись їхніми атрибутами. Це:

1. групова власна назва;

2. міф про спільних предків;

3. спільна історична пам’ять;

4. один або більше диференційних елементів спільної культури;

5. зв’язок із конкретним «рідним краєм»;

6. почуття солідарності у значної частини населення

Підсумовуючи сказане, Е. Сміт дає визначення етнічної групи як типу культурної спільноти, що надає великої ваги міфові про походження та історичній пам’яті й відрізняється однією, а то й кількома культурними особливостями: релігією, звичаями, мовою, інституціями.

"Народ" - термін багатозначний. Мовою політичних наук "народом" називають трудящі верстви, класи міста і села. Мовою соціальних наук - це спільності, які в етнічній ієрархії стоять між нацією та племенем. Вони стійким чином пов'язані з територією, мають свою мову, культуру, систему влад, політичний лад. Народ – це культурно-історична спільність людей.

За визначенням Е.Д. Сміта, нація — це "колектив людей, що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам'ять, спільну масову громадянську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права та обов'язки для всіх його членів”.

 
 

2. Природа і типи етнічних спільнот


Історично формування етнічних спільнот можна відраховувати від моменту розпаду первісного людського стада. Спочатку виникає рід - група людей, які об'єднані кровною спорідненістю. Члени роду усвідомлювали свою спорідненість і носили загальне родове ім'я. Рід включав в себе кілька або багато сімей.

Появі роду сприяло виникнення первісної общини, економічною основою якої була громадська власність. Спільне ведення господарства на основі общинної власності, природно-зрівняльний розподіл речей, в першу чергу продуктів харчування, спільний побут і розваги сприяли утворенню такої спільності як рід. Можна сказати, що рід виступає як найперша виробнича, соціальна і етнічна група людей, об'єднана в одне ціле спільною трудовою діяльністю, спільною мовою, спільними релігійними і міфологічними віруваннями, звичаями.

Кілька родів могли об'єднуватися в клани - родові союзи. Єдність кланів грунтувалась на вірі в спільність походження.

Кілька кланів могли скласти плем'я. Основу єдності племені складають кровно-родинні зв'язки; крім того, плем'я проживає на певній території, у його членів спільну мову або діалект, свої звичаї і культ, спільна господарська діяльність.

Поява племені пояснюється необхідністю насамперед збереження та захисту середовища проживання (території проживання, місць полювання та рибальства) від посягань з боку інших людських об'єднань. Численніший склад населення набагато полегшував завдання переселення і устрою життя на нових територіях.

Народності починають складатися з племен після появи перших держав. Для народності характерні територіальна спільність, об'єднана господарська та культурна діяльність, а також єдина мова. Належність до народності визначається вже не тільки кровно-родинними зв'язками.

Нація - вища форма соціально-етнічної спільності. Об'єднання людей за національною ознакою створює найкращі передумови для проживання людей, організації виробничо-економічного, соціально-політичного і культурного життя. Спільність економічного життя, єдина мова, спільна територія, деякі особливості психічного складу людей, які проявляються у специфічних рисах культури.

Можна сказати, що нація - це колектив людей, що має власну назву, свою історичну територію, спільні міфи та історичну пам'ять, спільну масову громадянську культуру, спільну економіку і єдині юридичні права та обов'язки для всіх його членів.

Згуртуванню нації сприяють:

спільна історична пам'ять;

розвинена національна самосвідомість.

Історична пам'ять - це знання минулого, кращих досягнень національної культури, видатних представників нації у сфері науки, політики, мистецтва, а також прагнення діяти відповідно з кращими зразками, представленими в історії.

Однак, оскільки в історії кожної нації були не тільки героїчні сторінки, а й неприємні, історична пам'ять також припускає, що нація повинна визнавати свою провину за скоєні помилки і робити висновки з уроків минулого.

Національна самосвідомість - почуття приналежності до нації, ототожнення її інтересів зі своїми.

Ці інтереси мають на увазі, з одного боку, прагнення до збереження національної культури, захисту її самобутності, а з іншого - бажання збагатити свою національну культуру кращими досягненнями інших культур.

Категорія: Етнополітологія (Семінари)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter