Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Етика та естетика (Лекції)


3. Правила поведінки та спілкування працівників органів внутрішніх справ з іноземцями


Етичні засади спілкування складались у світовій культурі у процесі розвитку людського життя, яке передбачало спілкування, отже, пошук таких моральних правил і норм, які могли б регулювати людську взаємодію. Ці правила та норми нагромаджувались, з одного боку, у звичаях та писаних і неписаних традиціях народів різних країн. З іншого боку, вони узагальнювались у працях мислителів і науковців, які шукали універсальні етичні правила й норми, моральні традиції та закони.

 

У першому контексті в найбільш загальному вигляді ці пошуки дійшли до наших днів у вигляді Золотого правила. В етиці так називають біблійну заповідь: "У всьому, як хочете, щоб інші поступали з вами, поступайте і ви з ними". Як бачимо, у Правилі закладено одне з перших в історії людства формулювань морального принципу рівності. Згідно з цим принципом моральні вимоги однаковою мірою мають поширюватися на всіх людей незалежно від їхнього суспільного становища та умов життя. В особистісному плані цей принцип передбачає, що при оцінюванні поведінки інших людей особа має виходити з тих самих вимог, які вона висуває до себе.

Водночас у такому розумінні рівності не визначено критерію змісту моральних вимог. Адже під нього можна підвести будь-який (у тому числі й негативний) зміст.

 

 

В уточненому вигляді Золоте правило відбито в "Моральному (етичному) законі" І. Канта, згідно з яким людина має діяти тільки відповідно до такої максими (правила), керуючись якою вона водночас може побажати, щоб це правило стало загальним моральним законом. Іншими словами, щоб усі інші також могли дотримуватись цього правила.

Ще в одному визначенні категоричного імперативу І. Кант дав таку його інтерпретацію: роби так, щоб ти завжди відносився до людства і в своїй особі, і в особі усякого іншого так само, як до мети, і ніколи б не ставився до нього як до засобу.

 

 

З цими принципами пов'язаний ще один важливий у системі етичних засад моральний принцип - альтруїзм. У теорію моралі він був уведений О.Контом як основа його етичної системи. Принцип альтруїзму вимагав від людини придушення власного егоїзму, безкорисливе служіння ближньому, готовність віддати перевагу не своїм інтересам, а інтересам іншого.

У системі цінностей радянських часів цей принцип знайшов продовження у принципі колективізму, який визначав пріоритет колективу, спільноти, суспільства над інтересами окремої людини.

 

Пріоритетним принципом сучасного світу є гуманізм - орієнтація в усіх видах діяльності (у тому числі у сфері бізнесу) на людину, її інтереси і потреби, на створення умов для її розвитку і самореалізації. Орієнтація на сукупність цих загальнолюдських моральних принципів у контексті гуманістичних пріоритетів може слугувати за моральні основи ділового спілкування з іноземними партнерами. Отже, необхідно враховувати загальні основи прояву цих моральних засад у кожній з країн спілкування.

Водночас треба орієнтуватися на спільні підходи до врахування особливостей ділового спілкування, що випливають з історії розвитку ділового спілкування громадян України з іноземцями, їх зумовленості соціально-культурними особливостями цього спілкування.

По-перше, слід зважати на те, що люди виростають в умовах різних національних культур. Відмінності культур можуть бути досить істотними і стосуватися певних елементів спілкування: мови, правил етикету (норм спілкування, прийнятих у різних країнах чи суспільних групах), стереотипів поведінки, значення певних форм невербального спілкування.

По-друге, треба враховувати, що Україна тривалий час була суттєво обмежена в ділових контактах із зарубіжними партнерами. Контакти реалізовувались, як правило, на державному, офіційному рівні. Демократизація суспільного життя, зокрема в економічній сфері, значно розширила можливості для ділового спілкування із зарубіжними партнерами. Створення спільних підприємств, ділові поїздки за кордон, широкий спектр міжнародних ділових зустрічей та переговорів потребує знання особливостей ділового спілкування із зарубіжними партнерами широким загалом підприємців і ділових людей.

По-третє, деяка відчуженість від культури інших народів з ідеологічних причин зумовила досить низький рівень загальної культури значної частини людей, які нині займаються бізнесом. Ітиметься про необхідність вивчення особливостей ділового спілкування (як усного, так і письмового), зумовлених традиціями національних культур цих країн.

Отже, як зауважив М. Романов, "шлях до успіху лежить через знання норм і правил спілкування людей у різних ситуаціях. Ці правила допоможуть підтримувати ділові стосунки різних країн".


У відносинах з громадянами співробітник органів внутрішніх справ повинен неухильно дотримуватися принципу гуманізму, що виявляється, зокрема у: ввічливості і доброзичливості; готовності надати допомогу, послугу, прагнення не турбувати людину без причин; чуйності, делікатності, коректності та толерантності, повазі, такті тощо. Відповідно до статті 3 Конституції України найвищою соціальною цінністю в Україні визнаються людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, а утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, в тому числі працівників органів внутрішніх справ, які безпосередньо втілюють ці конституційні положення у життя.

Необхідно зазначити, що незалежно від особистих політичних поглядів і переконань кожен співробітник органів внутрішніх справ має бути прибічником політики, яку влада впроваджує через закон. Він служить закону і захищає його.

Суворе дотримання правил етикету - важлива умова високої культури поведінки працівника органів внутрішніх справ як на службі, так і у позаслужбових відносинах.

У правилах поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС України 22.02.2012 № 155, п. 2 присвячений питанню спілкування працівників органів внутрішніх справ з іноземцями та особами без громадянства. Цитуємо:

2. Особливості спілкування з іноземцями та особами без громадянства

2.1. Професійна поведінка працівника при спілкуванні з іноземцями та особами без громадянства сприяє зміцненню міжнародного авторитету органів внутрішніх справ України та держави.

2.2. У спілкуванні з іноземцями та особами без громадянства співробітник міліції повинен поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від расової та національної належності, громадянства, віку та мови, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.

2.3. У спілкуванні з іноземцями та особами без громадянства працівник повинен виявляти терпіння, витримку, коректність і люб’язність, готовність надати допомогу, у разі необхідності роз’яснити правила поведінки та правила перебування на території України.

2.4. Працівникові не рекомендується обговорювати з іноземцями та особами без громадянства питання політики, діяльності органів державної влади, у тому числі органів внутрішніх справ.

Загалом імідж співробітника органів внутрішніх справ формується з декількох компонентів– це його зовнішній вигляд та дотримання правил спілкування і поведінки від час виконання своїх професійних обов’язків.

Зовнішній вигляд працівника органів внутрішніх справ має важливе значення і впливає на ставлення до нього з боку громадян. Часто встановити контакт з людиною працівникові органів внутрішніх справ не вдається саме внаслідок початкової антипатії, яка пов'язана з його зовнішнім виглядом: неохайним, або таким, що не відповідає діловим відносинам, неприємними манерами.

Під час першої зустрічі відбувається оцінка працівника органів внутрішніх справ з точки зору сприйняття особливостей поведінки та зовнішнього вигляду. На підставі такої оцінки йому може бути надана як позитивна, так і негативна характеристика. Для працівників органів внутрішніх справ під час контактів з громадянами, порушниками закону, колегами важливим є все: вираз обличчя, підтягнутість, зачіска, одяг, вміння впевнено себе тримати та інше.

Неможливо виробити перелік рекомендацій, що стосуються, наприклад, одягу чи зачіски. Головне, щоб працівник органів внутрішніх справ як на службі, так і в особистих справах, позаслужбових відносинах керувався почуттям міри та усвідомленням того, що він є представником держави для всіх тих, хто звертається до нього за допомогою або для тих з ким він спілкується.

Велике значення у роботі працівника органів внутрішніх справ відіграють безпосередньо мова та стиль спілкування. Тембр, інтонація, чіткість мовлення, гучність голосу - це фактори, які психологічно діють на співрозмовника, викликають у нього повагу, симпатію або, навпаки, негативні емоції.

Етика поведінки працівника органів внутрішніх справ під час спілкування повинна будуватися на певних моральних принципах, серед яких головними є наступні:

  • в основі ділового контакту лежать інтереси справи, а не особисті справи, інтереси та власні амбіції;
  • порядність, тобто органічна не спроможність до безчесного вчинку або поведінки;
  • доброзичливість, тобто органічна потреба робити людям добро;
  • повага гідності співрозмовника, що реалізується через такі моральні якості як: ввічливість, делікатність, тактовність, чемність, турботливість;
  • коректність, тобто стриманість у словах та манерах, виключення зайвих питань, надмірної настирності;
  • висока самоорганізація і ефективне планування роботи та виконання її у відведені терміни і строки.

Саме вищезазначені якості, які повинні бути притаманні працівникам органів внутрішніх справ здатні сформувати позитивний імідж правоохоронців як у громадян нашої країни та і у іноземців.

У цьому контексті особливу увагу співробітники органів внутрішніх справ повинні приділити засвоєнню правил спілкування з іноземними громадянами.

Під час спілкування з іноземцями необхідно неухильно керуватись законодавством України, ставитись до них доброзичливо, уважно, з почуттям поваги до їх людської гідності, не допускати при цьому проявів дискримінації на ґрунті статі, раси, віку, національності, релігії, громадянства, соціального походження, політичних та інших переконань.

У службових стосунках з іноземними громадянами, в особистій поведінці бути зразком чемності, тактовності, зовнішньої охайності і внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування, і зокрема мовної, передбачати моральні (а інколи й політичні) наслідки своїх вчинків, попереджати небажані наслідки, всіляко сприяти підвищенню авторитету органів внутрішніх справ України.

Поводження з іноземними громадянами пов'язане для працівників органів внутрішніх справ з особливою відповідальністю. Кожен контакт громадянина України, особливо представника державної влади, з іноземцями відбивається на тому враженні, яке складається у нього про нашу країну і її людей. Етичний і громадянський обов’язок працівника органів внутрішніх справ – продемонструвати іноземцям кращі якості людини: патріотизм, гуманність, чесність, доброзичливість, відчуття колективізму, взаємодопомогу, ввічливість і тактовність, - і тим самим викликати у них пошану і інтерес до нашої Батьківщини, нашого народу, його культури і способу життя.

Під час спілкування з іноземцями слід постійно пам'ятати про високу відповідальність за виконання свого службового обов'язку. Бути бездоганно коректним і ввічливим.

У взаємовідносини з іноземцями працівник органів внутрішніх справ може вступати тільки у межах здійснення своїх службових повноважень. У випадку звернення іноземця з питаннями, що не відносяться до компетенції органів внутрішніх справ, порекомендуйте йому звернутися до відповідної установи.

Належить неухильно слідкувати за тим, щоб своєю поведінкою не спровокувати небажаний хід подій. Завжди намагайтеся вчиняти так, щоб ваші дії були правомірними, зрозумілими для інших й обов'язково тактовними у службових стосунках з громадянами.

При зверненні до громадян необхідно виявляти повагу, використовувати звертання «Ви». При висловлюванні якоїсь пропозиції слід супроводжувати її словами; «Прошу Вас», „Будь ласка", „Якщо можна".

Звертаючись до громадянина, треба привітатися з ним,після чого, приклавши руку до головного убору, назвати йому своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення і повідомити мету звернення. Якщо громадянин звертається довійськовослужбовця, останній також зобов'язаний прикласти руку до головного убору, а потім уважно вислухати і вжити заходів за заявою громадянина, а в необхідних випадках пояснити, куди йому слід звернутися для вирішення поставленого питання.

При зверненні іноземців необхідно уважно вислухати їх, зрозуміти сенс питання, роз'яснити, як потрібно вчинити, в який бік попрямувати або яким транспортом скористатися для пересування. Якщо працівник органів внутрішніх справ вільно не володіє англійською, слід спробувати відповісти українською або російською мовою по можливості просто та ясно.

Якщо до Вас звернулися іноземні громадяни з будь-якими питанням, уважно вислухайте й спробуйте дати вичерпну відповідь. Якщо Ваша відповідь виявиться незрозумілою, не дратуйтеся і, не підвищуючи голосу, повторіть її, роз’ясніть зміст сказаного Вами. Врахуйте, що запальність не робить Ваше пояснення більш зрозумілим.

Якщо Ви не можете відповісти на дане питання, то поясніть, куди можна звернутися для його вирішення.

Під час спілкування з іноземцями дійсні ті ж норми службової етики і культури поведінки, що і при виконанні звичайних службових обов'язків. Проте співробітник органів внутрішніх справ повинен враховувати, що іноземні громадяни не завжди достатньо точно знають правила поведінки у громадських місцях, прийняті у наший країні. Тому при порушенні іноземцем громадського порядку співробітник органів внутрішніх справ повинен ретельно роз'яснити йому неприпустимість подібних дій і, в тому випадку, якщо порушення вчинене ненавмисно і не спричинило істотних наслідків, обмежитися зауваженням і попередженням.

Якщо ж порушення носить відверто злочинний або провокаційний характер, слід провести затримання іноземного громадянина і доставити його у чергову частину. При цьому дотримання норм службової етики і культури поведінки співробітників органів внутрішніх справ повинно носити бездоганний характер, оскільки не виключена і можливість того, що дане порушення вчинене з метою скомпрометувати співробітника і отримати негативний матеріал про діяльність органів внутрішніх справ.

Затримання іноземців або їх доставляння до чергової частини органу (підрозділу) внутрішніх справ може мати місце лише у крайніх випадках, коли після неодноразових попереджень вони продовжують порушувати громадський порядок і не виконують законні вимоги працівника органів внутрішніх справ. Фізична сила застосовується як крайній захід для досягнення законної цілі.

Іноземці, якімають дипломатичні паспорти або консульські документи, затриманню не підлягають. У разі вчинення ними протиправних або антигромадських дій співробітник записує їх прізвища, номери документів і негайно доповідає про подію вищестоящому керівникові.

Якщо іноземець заявляє про крадіжку або інший злочин, то йому необхідно назвати адресу органу внутрішніх справ і вказати як ближче і краще туди дійти або доїхати, щоб заявити про те, що трапилося або, залежно від обставин, супроводити до органу внутрішніх справ.

При зверненні іноземців до органів внутрішніх справ по інших питаннях їх повинні приймати начальник або його заступник у присутності працівника органів внутрішніх справ або якого-небудь іншого громадянина.

Людина, яка впала на вулиці, не обов’язково є п’яницею. Можливо вона хвора і потребує Вашої невідкладної допомоги. Допоможіть їй: викличте машину швидкої допомоги, зупиніть автомобіль, що проїжджає повз Вас, для транспортування хворого до лікарні, де йому буде надана невідкладна медична допомога. Уміти надати першу медичну допомогу постраждалому – обов’язок працівника органів внутрішніх справ.

У випадку, якщо буде необхідність зробити громадянину зауваження за порушення встановлених правил, не потрібно без особливої на те потреби користуватися міліцейським свистком і підзивати його до себе пальцем або жезлом. Підійдіть до громадянина самі, назвіть своє звання і прізвище, віддайте воїнську честь і в коректній формі, не вступаючи у суперечку, роз’ясніть, в чому полягає порушення і яка відповідальність за нього встановлена.

У випадку необхідності, в залежності від конкретної ситуації, запропонуйте особі пред’явити паспорт, посвідчення водія або інші документи.

Під час виконання службових завдань нерідко доводиться зустрічатися з людьми, які не заслуговують на доброзичливе ставлення до себе. Однак у цьому випадку на перший план повинна вийти коректність, тобто вміння тримати себе в будь-яких ситуаціях у межах загальноприйнятого порядку та законності.

Ніколи не відповідайте грубістю, особливо під час затримання правопорушників, злочинців й осіб, які підозрюються у скоєнні злочину. Використовуючи найменшу помилку в поведінці правоохоронця, вони намага­ються підбурювати до групових хуліганських дій осіб, схильних до порушення громадського порядку, щоб з їх допомогою зникнути. Слідкуйте за тим, щоб своєю по­ведінкою не спровокувати небажаний хід подій.

Не потрібно без особливої на те потреби користуватися міліцейським свистком і підкликати людину до себе пальцем або гумовим кийком. Підійдіть до неї самі, назвіть своє звання та прізвище, віддайте військове вітання і коректно, не вступаючи в суперечку, роз'ясніть, у чому полягає її порушення та яку відповідальність за нього встановлено.

Недба­ло гортати документи, випускати їх з рук на землю, розглядати під дощем у жодному разі не дозволяється. Різкість та іронія у розмові з людиною, яку перевіряють, неприпустимі.

Закінчивши перевірку, складіть усі пред'явлені вам довідки так, як вони були складені раніше, не згинайте їх. Якщо у затриманні громадянина немає необхідності, поверніть йому документи, вибачтесь, попрощайтеся.

Якщо громадянин поводить себе брутально стосовно військовослужбовця, то не слід підвищувати голос у відповідь на лайку. Для нейтралізації власного роздратування перш за все слід подолати бажання розмахувати руками та голосно розмовляти.

Працівник органів внутрішніх справ повинен триматися прямо, не опускаючи голови до низу під час спілкування, намагатися дивитися опоненту в очі.

Якщо порушник просить пред'явити службове посвідчення то необхідно відразу задовольнити його прохання. Відмову може бути розцінено не тільки як прояв пихатості, але і як ознаку боягузливості, невпевненості військовослужбовця у власних діях.

Будьте врівноваженим з людиною, яка перебуває у нетверезому стані, навіть якщо вона поводиться неадекватно. Спочатку голосно, щоб чули інші, накажіть їй припинити порушувати порядок. Якщо це не допоможе, роз'ясніть, яку відповідальність тягне за собою її поведінка, і після цього застосуйте рішучих заходів щодо запобігання порушенням громадського порядку або доставте порушника до чергової частини ОВС.

У будь-якому випадку забороняються дії, які викликають агресивні емоції і провокують відкриті конфлікти, зокрема:

  • тримати руки попереду, у кишенях;
  • поплескування кийком по нозі, долонях руки;
  • одна рука лежить на рукоятці кийка, інша розгойдує наручники;
  • жестикулювання руками та інше.

У поводженні з громадянами неприпустимі:

  • зверхній тон, грубість, зарозумілість;
  • іронічне або неввічливе викладання зауважень;
  • вирази або репліки, які ображають людську гідність;
  • погрози, повчання та несправедливі докори;
  • пред'явлення незаслужених обвинувачень;
  • погрозливі чи образливі жести або знаки.

Навіть при негативному ставленні громадян до працівника органів внутрішніх справ останній повинен будувати спілкування таким чином, щоб нормалізувати стосунки з людьми, встановити необхідний рівень порозуміння.

Перевіряючи документи, пам’ятайте, що будь-яка особа, яку зупиняє працівник органів внутрішніх справ за те чи інше порушення, відчуває, як правило, своєрідне почуття, що здатне корінним чином міняти його поведінку. Ввічлива людина може раптом стати грубою, привітлива – агресивною, врівноважена – нетерплячою, спокійна – дратівливою, і, нарешті, сором’язлива – рішучою. Для того, щоб уникнути неприємних інцидентів, працівник органів внутрішніх справ має завжди залишатися спокійним, ввічливим, уважним, готовим до рішучих дій.

Якщо той, кого перевіряють, веде себе грубо, не підвищуйте голосу. Доведіть до його відома, що за ображання службової особи він може бути притягнутий до відповідальності. Уважно вислухайте пояснення громадянина, і якщо в його діях присутні пом’якшувальні вину обставини, обов’язково врахуйте їх, приймаючи рішення. Недбало гортати документи, впускати їх на землю, розглядати під дощем у жодному випадку не дозволяється. Різкість та іронія у розмові з людиною, яку перевіряють, неприпустимі.

Закінчивши перевірку, складіть всі пред’явлені Вам довідки так, як вони були складені раніше, не роблячи нових загинань, і, якщо у затриманні громадянина, який піддавався перевірці, немає необхідності, поверніть його документи, вибачтесь, попрощайтеся.

Будьте витримані з іноземним громадянином, котрий знаходиться у нетверезому стані, навіть якщо він веде себе неправильно. На початку голосно, щоби чули оточуючі, вимагайте від такої особи припинити порушення порядку. Якщо це не допоможе, роз’ясніть, яку відповідальність тягне за собою його поведінка, і після цього приймайте рішучі міри щодо запобігання порушення громадського порядку або доставки порушника до чергової частини підрозділу.

Ніколи не відповідайте грубістю, особливо при затриманні злочинців і осіб, підозрюваних у скоєнні злочину. Використовуючи найменшу помилку у поведінці співробітника органів внутрішніх справ, вони намагаються підбурювати до групових хуліганських дій осіб, схильних до порушення громадського порядку, щоб за їх допомогою зникнути. Слідкуйте за тим, щоб своєю поведінкою не спровокувати небажане розгортання подій.

Завжди намагайтеся вчиняти так, щоби Ваші дії були правомірними, зрозумілими для оточуючих і обов’язково виражені в тактовній формі.


Основні принципи спілкування з особами з інвалідністю

Крім порядку, який встановлений керівними документами щодо певних обмежень в діях працівників органів внутрішніх справ стосовно інвалідів, спілкування з цією категорією громадян має ще ряд особливостей та вимагає підвищеної уваги.

Люди з інвалідністю є споживачами таких самих послуг, як і люди без вад здоров’я. Розуміння того, чого саме хоче особа з інвалідністю, вимагає зосередження уваги на людині, а не на її інвалідності.

Важливо пам'ятати, що не всі люди з інвалідністю користуються візками. Наприклад, є особи з вадами зору, слуху, люди з обмеженими можливостями пересування, які під час ходи можуть використовувати допоміжні засоби, як-то паличка, милиці, а також люди з розумовими вадами. Крім того, є набагато більше людей з непомітними чи прихованими ураженнями, як-то артрит, серцеві захворювання, ускладнення дихання тощо.

Важливо завжди пам'ятати, що у спілкуванні з людьми з особливими потребами потрібно звертатись безпосередньо до людини, а не до супроводжуючої її особи.

Розмовляючи з людиною, яка пересувається на візку, намагайтесь розташуватися так, щоб її та Ваші очі були на одному рівні, тоді Вам буде простіше вести розмову. Також, можливо, Вам доведеться переміститись у більш спокійну зону для того, щоб допомогти такій особі поспілкуватись з Вами.

Розмовляючи з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Майте терпіння її вислухати, чекайте, доки людина закінчить фразу. Не виправляйте її та не намагайтесь пояснити щось замість неї. Якщо це потрібно, ставте короткі запитання, які потребують коротких відповідей.

Розмовляючи з людиною, що не чує або має обмежений слух, дивіться їй прямо у очі і говоріть чітко. Деякі люди читають по губах.

Деяким особам, що не чують або мають обмежений слух, може бути легше зрозуміти Вас, якщо Ви також використовуватимете жестикуляцію руками, щоб пояснити напрям руху. Також для правильного спрямування осіб з інвалідністю допомагає використання мап. Якщо Вас не зрозуміли, запропонуйте поспілкуватись за допомогою ручки й паперу. Коли Ви спілкуєтесь з особою зі складнощами в навчанні, використовуйте позитивну та просту побудову речення, як-то "Ви шукаєте Ваше місце?" замість "Що Ви шукаєте?"

Ніколи не торкайтесь людини з інвалідністю чи її допоміжних засобів пересування без її дозволу. Це неввічливо, а також може вплинути на їх баланс. Якщо особа з інвалідністю потребує допомоги у тому щоб потрапити до глядацької зони або в інше приміщення на стадіоні або на вулиці, а Ви не можете залишити своє місце несення служби, Вам потрібно покликати когось для надання необхідної допомоги.

Якщо Ви супроводжуєте людину з обмеженим зором чи таку, що не бачить, Ви маєте дозволити їй взяти Вас за лікоть та йти поруч. Завжди коментуйте шлях і маршрут, яким Ви йдете. Наприклад: "За декілька кроків ми повернемо ліворуч" чи "Ми підходимо до сходів". Коли Ви досягли необхідного місця, повідомте людину, де вона знаходиться.

Якщо людина з інвалідністю має супроводжуючого чи собаку-поводиря, він/вона може йти поруч з Вами, але не тримаючись за Вас. Собаки-поводирі дуже гарно натреновані, тому Ви не маєте доторкатись до них, пестити, годувати, відволікати собаку – бо вона працює.

За потреби переведіть через дорогу літню людину чи інваліда. Людина, яка впала на дорозі, не обов'язково п'яниця. Можливо, вона хвора й потребує вашої допомоги. Негайно надайте її: викличте «швидку», зупиніть автомашину, що проїжджає повз вас, щоб якомога швидше доставити хворого в лікарню. Уміти надати першу медичну допомогу постраждалому ? обов'язок працівника органів внутрішніх справ.

Необхідно продемонструвати іноземцям кращі якості людини: патріотизм, гуманність, чесність, доброзичливість, відчуття колективізму, взаємодопомогу, ввічливість і тактовність, - і тим самим викликати у них пошану і інтерес до нашої Батьківщини, нашого народу, його культури і способу життя.

Отже, принциповими моментами сутності спілкування працівника органів внутрішніх справ з іноземними громадянами, особливо під час масових заходів є вміння точно розуміти співрозмовників, приймати рішення виходячи з звичайної системи координат людини. Ці етичні аспекти є необхідною компонентою всіх вмінь, що визначають спілкування.

Працівник органів внутрішніх справ за своїм службовим становищем, не має права відноситися безвідповідально до спілкування з людьми, а особливо з іноземцями. Важливим фактором ефективності спілкування є вивчення і врахування психологічних особливостей індивіда і його поведінки в конкретній ситуації.

Тому соціально-психологічна, комунікативна і етична компетентність співробітника ОВС, визначає його вміння впливати на людину шляхом спілкування, є передумовою успішного вирішення оперативно-службових завдань.

У взаєминах з іноземцями необхідно завжди пам'ятати про те, що вони відвезуть у свою країну і те враження, яке у них склалося від зустрічі з працівником органів внутрішніх справ. І тому дуже важливо, щоб це враження було позитивним.

 


Висновки. Отже, етикет (з фр. – ярлик, етикетка) – це сукупність формальних правил, що регулюють зовнішній прояв людських стосунків, а саме: поводження з людьми, формули звертання, вітання, вибачення, подяки, поведінка у місцях загального користування, манери, одяг тощо. Етикет – це не лише форма самовираження та самореалізації, але й, в першу чергу, форма стримування, самоконтролю, опанування емоцій і вчинків. Розрізняють наступні види етикету: діловий (службовий), військовий та повсякденний (звичаєвий). У етикеті потрібно розрізняти дві сторони: морально-етичну (норму поведінки) та естетичну - зовнішні форми прояву цих норм, граціозність і красу манер.

Службовий етикет – це сукупність найдоцільніших правил поведінки людей там, де відбувається їхня професійна діяльність – на виробництві, в будь-якій організації (фірмі, заводі, установі, інституті, концерні, фабриці тощо). Дотримання правил і вимог етикету є обов’язковим для всіх, адже це сприяє створенню сприятливого клімату для людей, зайнятих у загальному виробничому процесі.

Основним принципом поведінки з точки зору службового етикету можна вважати глибоку повагу до інтересів та почуттів інших співробітників, усіх громадян, які переступають не лише поріг державної установи місцевого самоврядування, а й контактують у неформальній ситуації.

Необхідно зазначити, що незалежно від особистих політичних поглядів і переконань кожен співробітник органів внутрішніх справ має бути прибічником політики, яку влада впроваджує через закон. Він служить закону і захищає його. Суворе дотримання правил етикету - важлива умова високої культури поведінки працівника міліції як на службі, так і у позаслужбових відносинах.

Під час спілкування з іноземцями працівник міліції повинен неухильно керуватись законодавством України, ставитись до них доброзичливо, уважно, з почуттям поваги до їх людської гідності, не допускати при цьому проявів дискримінації на ґрунті статі, раси, віку, національності, релігії, громадянства, соціального походження, політичних та інших переконань. У службових стосунках з іноземними громадянами, в особистій поведінці бути зразком чемності, тактовності, зовнішньої охайності і внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування, і зокрема мовної, передбачати моральні (а інколи й політичні) наслідки своїх вчинків, попереджати небажані наслідки, всіляко сприяти підвищенню авторитету органів внутрішніх справ України.


Категорія: Етика та естетика (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter