Пошук по сайту

Фінансово-правові норми: поняття, структура та види


Фінансово-правові норми: поняття, структура та види


Фінансово-правові норми - це загальнообов'язкові приписи компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування з приводу мобілізації, розподілу й використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, що виражені у категоричній формі й забезпечені силою державного примусу. Фінансово-правові норми визначають права та обов'язки учасників фінансових відносин, обставини, за наявності яких вони стають носіями прав та обов'язків, і передбачають відповідальність за невиконання приписів держави. Зміст фінансово-правових норм становлять правила поведінки в суспільних відносинах, що виникають у процесі фінансової діяльності держави.

Фінансово-праовова норма містить гіпотезу, диспозицію та санкцію. Однією з особливостей фінансово-правових норм є їх розгорнутий обсяг. Гіпотеза визначає умови, за яких можуть виникати передбачені нормою юридичні права та обов'язки учасників фінансових відносин у галузі фінансової діяльності. Такі умови повинні мати конкретний вираз. Диспозиція є основою норми й містить саме правило поведінки учасників фінансових відносин за наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин. Санкція містить вказівки на невигідні для її порушника наслідки.

За своїм змістом норми фінансового права поділяються на матеріальні і процесуальні.

Матеріальні фінансово-правові норми закріплюють види і обсяг коштів, які повинні надійти у централізовані і децентралізовані фонди коштів від юр і фіз осіб, і обсяги видатків, які будуть профінансовані за рахунок цих фондів, джерела утворення кредитних ресурсів, тобто вони вміщують матеріальний зміст юр. прав і обов’язків суб’єктів фінансових правовідносин.

Процесуальні фінансово-правові норми визначають процедуру діяльності органів держави з мобілізації коштів у централізовані і децентралізовані фонди та порядок реалізації обов’язків по внесенню коштів і витрачанню їх з боку другої сторони фінансових правовідносин юр та фіз осіб.

Розрізняють також:

Зобовязуючі - приписують здійснювати певні дії,скеровані на мобілізацію або витрачання коштів державною.

Забороняючі – приписують не вчиняти дій,які порушують або підривають фін.дисципліну.

Уповноважуючі – норма права надає учасникам фін.правовідносин повноваження на проведення певних позитивних дій.

Ще розрізняють:

- правопоновлювані - скеровані на усунення матеріальної шкоди,нанесеної державі;

- каральні – передбачають шраф.

За часом: постійні й тимчасові.

 

За періодичністю: разовіперіодичні


Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 19
0  
Користувачів 246
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Звідки Ви дізнались про сайт ?