Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Історія держави і права зар-х країн (Шпаргалки)


Період «Нової республіки» в Бразилії та прийняття конституції 1988 р.


У другій половині 80-х рр. минулого століття значно змінилося співвідношення політичних сил усередині країни; демократичні сили поступово нарощували свої зусилля. Правляча верхівка також проявила готовність до проведення політичних реформ. Внаслідок цих змін в січні 1985 р. в країні було обрано Президента. У 1986 р. були проведені вибори в Національні установчі збори, які після розроблення конституції мали виконувати функції парламенту. Тому ці збори були обрані двопалатними. До складу Зборів входили члени Національного конгресу – 72 сенатора і 487 депутатів, що отримали свої мандати 15 листопада 1986 р. Вони засідали протягом 8 місяців та 5 днів.

Установчі збори, що почали працювати у лютому 1987 р., розробляли текст Конституції у восьми тематичних комісіях; у них було розглянуто 14 920 поправок; потім у комісіях по синтезу було вивчено 35 111 пропозицій і поправок. 9 липня 1987 р. проект Конституції було винесено на всенародне обговорення. Робота установчого органу відбувалася в обстановці гласності; громадяни могли вільно відвідувати його засідання. В проект могли вноситися "народні поправки", що запропоновані не менше ніж 30 тис. виборців. При цьому один виборець не міг підписувати більше трьох пропозицій. Такі поправки стосувалися питань аграрної реформи, права на працю, права на освіту, інших соціальних права, захисту навколишнього середовища, питань житла, амністії, утворення нових штатів. Протягом місячного терміну було внесено більше 10 тис. поправок, під якими підписалося біля 12 млн. виборців. Найбільша кількість підписів зібрали пропозиції щодо аграрної реформи (більше 1 млн). В решті решт в текст було включено 122 із "народних поправок". Самі члени Зборів внесли більше 60 тис. поправок.

Заключне голосування відбулося 22 вересня 1988 р. "За" було подано 474 голоси, "проти" 15, 6 членів Зборів утрималися. Конституція набула чинності 5 жовтня 1988 р. Основний Закони, що складався із майже 42 тис. слів, став самим об'ємним в історії країни. Він поклав початок новому періоду – періоду "Нової Республіки". Отже, сьома Конституція Бразилії 1988 р. визначила повернення до демократичного правління. На даний час вона є чинною у Бразилії.

Конституція 1988 р. побудована відповідно до конституційних традицій Бразилії, в більш широкому плані – відповідно до латиноамериканських традицій, що завжди орієнтувалися на державно-правову систему США. Вплив останньої вельми помітний і починається із першої строчки, повторюючи знамениту фразу із Конституції США 1787 р. Тільки тут читається: "Ми, представники бразильського народу...". Цілі утворення нової бразильської держави значно ширше, ніж ті, що указані в преамбулі Основного Закону США, однак форма подання одна й та же. Цими цілями являються: заснування демократичної держави, що покликана "забезпечити здійснення соціальних та особистих прав, свободу, безпеку, добробут, розвиток, рівність і справедливість як вищих цінностей об'єктивно братського, плюралістичного суспільства, заснованого на соціальній гармонії і повазі внутрішнього і міжнародного правопорядку із вирішенням суперечностей мирними засобами...". Республіканська президентська форма правління, федеративна форма територіального устрою, чіткий пропис розподілу компетенції по горизонталі (принцип розподілу влади) і по вертикалі (розподіл компетенції між Союзом і суб'єктами федерації), примат особистих прав і свобод перед іншими – безсумнівні запозичення із конституційної системи США.

У той же час акт 1988 р. увібрав багато інститутів із європейського конституційного права. До них відносяться детальне регулювання соціальних прав і свобод, спеціальна глава про політичні партії (ст. 17), закріплення інституту конституційного контролю (ст. 102), введення спеціальних норм про надзвичайні стани (стан оборони й стан облоги ст. 136-137), а також численні та об'ємні норми, що стосуються економічних відносин, культури, соціальної політики, містобудування, охорони здоров'я, спорту та інших навіювані відповідними положеннями останніх європейських основних законів Португалії 1974 р., Іспанії 1978 р., Греції 1975 р.

Конституція 1988 р. – сьома за рахунком в історії країни – має типову для бразильської традиції форму – вона розділена на преамбулу та дві частини: основну із 9 розділами із 246 пронумерованими статтями і однією статтею без номера, що включена Поправкою від 17 березня 1993 р. та поміщеною між 164 і 165 статтями, і Акт про перехідні конституційні положення, що має окрему нумерацію – всього 74 статті і одна стаття без номера у самому кінці Акта. Конституція від 18 вересня 1946 р. мала таку ж саму структуру.

Конституція 1988 р. – добре структурований акт вельми значного обсягу. Композиційно Конституція побудована на європейський зразок; вона відкривається преамбулою, надзвичайно великими розділами про права і свободи, потім йдуть норми щодо організації держави.

Конституція 1988 р. закріпила, зокрема, такі соціальні й трудові права: право на працю, на відпочинок, освіту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення, соціальний захист; право на допомогу дітям та безпритульним. Особливо детально регламентуються права працюючих.

Слідом за Конституцією Канади 1982 р. бразильський Основний Закон регулює відносини із аборигенами країни – індійцями, визнаючи за ними право на "соціальну організацію, звичаї, мови, вірування та традиції, а також на первісне право на землю, яку традиційно вони займають" (ст. 231). Уряд має встановлювати кордони цих земель. Індійці можуть користуватися землею, ріками й озерами на встановлених територіях. Виключення із цих правил передбачено у параграфі 3 ст. 231: експлуатація з боку третіх осіб річних ресурсів, включаючи виробництво електроенергії, а також добування мінеральних ресурсів та вишукування на землях, заселених індійцями, обумовленні отриманням попереднього дозволу з боку Національного конгресу, який надає такий дозвіл після консультацій із зацікавленими племенами індійців. В таких випадках племенам нараховується частка від прибутку, яку отримують від експлуатації ресурсів.

Конституція змінюється шляхом внесення до неї поправок (ст. 60). Такі поправки можуть пропонуватися як мінімум третьою частиною членів Палати депутатів або Федерального сенату, а також Президентом республіки, половиною законодавчих зборів федеральних одиниць (тобто штатів і Федерального округу), кожна із яких має висловитися відносною більшістю своїх членів. Проект про перегляд обговорюється в кожній із палат Національного Конгресу в двох турах, у яких всякий раз вимагається ухвалення трьома п'ятими членів відповідної палати. Конституція не може змінюватися під час діючих федерального втручання, стану оборони або надзвичайного стану.

Не може бути предметом розгляду будь-яка поправка, що веде до скасування федеративної форми держави; прямого, таємного, загального і періодичного голосування, що проводиться; розподілу влади; особистих прав і гарантій.

З моменту набуття чинності Конституція 1988 р. приблизно 20 разів зазнавала змін; було включено декілька нових статей як в основну частину, так і в Акт про перехідні положення, повністю або частково зміни торкнулися близько 30 статей. Із числа поправок можна назвати зміни норм про бразильське громадянство (Поправка № 3 від 7 червня 1994 р.), скорочення терміну повноважень Президента Республіки з п'яти до чотирьох років (Поправка №5 від 7 червня 1994 р.) та ін.


Категорія: Історія держави і права зар-х країн (Шпаргалки)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter