Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Історія держави і права зар-х країн (Шпаргалки)


Кодифікація права М. Сперанського


На початку XIX ст. назріла необхідність кодифікації архаїчного і заплутаного російського законодавства. До цього часу накопичився величезний обсяг нормативно-правового матеріалу. Продовжувало діяти Соборне уложення, законодавство Петра I і його наступників. У ряді випадків нормативні документи вступали в протиріччя один з одним. Така ситуація слугувала приводом для створення кодифікаційної комісії під керівництвом М.М. Сперанського - видатного юриста і громадського діяча.

Спроба кодифікації була зроблена в 1804 р. Комісія під керівництвом М. Сперанського створила проекти цивільного, кримінального та торгового уложень. Але уложення ці не були прийняті, так як реакційне дворянство побачило в них вплив законодавства французької революції, в першу чергу, цивільного французького кодексу 1804 р.

У 1826 р. робота з кодифікації відновилася. М. Сперанський, фактично керував кодифікацією, запропонував скласти спочатку Повне зібрання законів Російської імперії, розташувавши законодавчі акти в хронологічному порядку. Належало виявити і зібрати значну кількість законодавчих актів. Після 1649 р. в Росії не здійснювалася ні офіційна, ні приватна публікація збірок законів. Багато законів не публікувалися, а розмножувалися шляхом перепису. Таких актів було винайдено більш, ніж 2 тис. Укладачі проробили величезну роботу по виявленню нормативних актів, їх звіренню, відбору.

Так, Повне зібрання законів Російської імперії, що складалося з 45 томів, було підготовлено і надруковано в 1830 р. В нього було включено 330 920 нормативних актів і 6 томів додатків. У Повному зібранні законів були розміщені в хронологічному порядку як діючі, так і ті, що втратили свою силу нормативні правові документи, починаючи з Соборного уложення і закінчуючи маніфестом про вступ на престол Миколи I.

На основі підготовленого матеріалу М.М. Сперанський створив «Звід законів Російської імперії» в 15 томах, який був виданий в 1832 р., а з 1 січня 1835 р. набув чинності. В Звід увійшли лише діючі закони, - розташовані за особливою системою, розробленою М.М.Сперанським: закони про органи влади, управліня і державну службу; статути про повинності; статути казенного управління; закони про стани; цивільне законодавство; постанови державного благоустрою; статути благочиння; кримінальні закони. Система Зводу залишалася незмінною до Жовтневої революції 1917 р, лише в 1885 р. Звід була доповнена процесуальним законодавством.

Щодо значення Зводу Законів Російської імперії, в історико-правовій науці продовжуються дискусії про те, чим була робота зі складання Зводу - систематизацією чи кодифікацією права.

Так, до теперішнього часу існують розбіжності в оцінці юридичної природи Зводу законів. О.І. Чистяков і деякі інші автори вважають його результатом інкорпорації, ряд вчених називають ЗЗ актом систематичної інкорпорації або складної систематизації, Б.В. Віленський оцінював ЗЗ як акт кодифікації. Остання точка зору вважається більш обгрунтованою, хоча і вимагає уточнення.

При створенні ЗЗ були використані два види прийомів: складної систематизації (при обробці томів, де неможливо було виділити галузі права) і метод кодифікації (при створенні тому Х, тому XV і деяких інших). Том ХV, наприклад, складався з двох частин, частина перша - Звід законів кримінальних, частина друга - Статут кримінального судочинства. 29 жовтня 1836 р. Сперанський спільно з міністром юстиції Д.В. Дашковим порушив питання про «систематичний перегляд» Зводу законів, тобто про реалізацію третього етапу систематизації законодавства. Імператор наказав почати з «законів кримінальних», під якими передбачалося кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство. В результаті 15 серпня 1845 р. було затверджено «Уложення про покарання кримінальні і виправні», перший самостійний кримінальний кодекс Росії.


Категорія: Історія держави і права зар-х країн (Шпаргалки)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter