Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Історія політичних і правових вчень (Семінари)

 Ліберальні погляди Богдана Кістяківського


Розвиток теорії лібералізму у політичній думці України на початку XX ст. пов'язаний з іменем Богдана Кістяківського. Як ліберал, він наголошував на тому, що передумовою міцного правопорядку є рівність громадян у правах та пріоритетність прав особи. Водночас право Б. Кістяківський визначав як сукупність норм, які утворюють компроміс між різними вимогами. Сама держава сучасного типу є породженням і чинником такого компромісу.

У 1902 р. він надрукував статтю «Російська соціологічна школа та категорія можливості», яка наочно засвідчила його рішучий перехід на позиції лібералізму. Це був злам світогляду Б.Кістяківського – фактично остаточний перехід від марксизму до лібералізму.

Державну владу, вказував Б. Кістяківський, слід перетворити із влади сили у владу права. Першим в українській політичній думці він увів поняття правової держави.

Основними принципами, на яких побудована правова держава, Б. Кістяківський вважав:

  • обмеженість влади, яка створюється визнанням за особистістю невід'ємних і недоторканних прав. Б.Кістяківський наголошував на наявності у правовій державі певної сфери "самовизначення і самовираження" особистості, в яку держава не має права втручатися, тобто розмежовував сферу власне державу і громадянське суспільство.
  • підзаконність влади.
  • розподіл влади. Саме цей принцип, на думку Б.Кістяківського, є вирішальним для забезпечення непорушності прав особистості, сума яких становить "посутній зміст політичної свободи".
  • суб'єктивні публічні права громадян (тобто права і обов'язки, які надані усім членам суспільства).
  • народне представництво як канал впливу особи на законодавчий процес. З цього принципу випливає головна демократична вимога загального, рівного, прямого і таємного виборчого права.

У забезпеченні прав людини в державі вчений вбачав основоположний принцип правової держави: «У правовій державі влада має певні межі, яких вона не повинна і не може переступати». Обмеження влади відбувається за рахунок визнання недоторканих і невід’ємних прав особи. Так, в українській суспільно-політичній думці чи не вперше визнається, що є відома сфера самовизначення і самоврядування особи, до якої держава не має права втручатися. В цьому саме й полягає специфіка правової держави. Всі права громадян і їх недоторканність, наполягає вчений, складають зміст політичної свободи, без якої не може обійтися жодне культурне суспільство: «Завдяки невід’ємним правам і недоторканості особи, державна влада в правовій, чи конституційній державі не тільки обмежена, але й суворо підзаконна». Б.Кістяківський, безперечно, обстоюючи рівність громадян у правах та пріоритет прав особи, вважав, що лише це є передумовою міцного правопорядку.

Для сьогодення надзвичайно актуальною є проблема так званого «перехідного суспільства», в якому, на думку деяких правознавців, наче б то є можливим і виправданим обмеження прав та свобод громадян. Так, Б.Кістяківський у своїй науковій спадщині дав однозначне вирішення цієї проблеми, аргументовано доводячи небезпечність і неприпустимість впровадження навіть на найкоротший термін подібних заходів.

Таким чином, лібералізм ґрунтується на визнанні пріоритетності прав особи, яка вважається вищою цінністю порівняно з колективом, нацією, суспільством та державою.

Богдан Кістяківський, беззаперечно обстоюючи рівність громадян у правах та пріоритет прав особи, вважав, що лише це є передумовою міцного правопорядку. У статті «На захист права» Кістяківський пише: «головний і найсуттєвіший зміст права складає свобода». Щоправда, це свобода зовнішня, відносна, обумовлена суспільним середовищем. Але внутрішня, більш безвідносна, духовна свобода можлива лише за наявності свободи зовнішньої; остання є найкраща школа для першої. Аналізуючи, скажімо, російську ситуацію, український правник відзначив: «Російська інтеліґенція ніколи не поважала права, ніколи не бачила в ньому цінності, і з усіх культурних цінностей право було в неї у найбільшому занепаді».

Державна влада із влади сили має стати владою закону — у цьому сенсі важливого значення набуває судова влада, надто громадський суд. Ці ідеї Б.Кістяківський висловлює в майже викінченій концепції правової держави. У праці «Соціальні науки і право» він пише, що правовий устрій — це складний апарат, у якому частина сил діє чисто механічно. Проте для приведення в дію цього апарату та для його правильної роботи необхідна безперервна духовна активність усіх членів суспільства. Кожен має постійно працювати для реалізації права. Надзвичайно актуальна й важлива проблема перехідного суспільства, де нібито можливо йти на обмеження прав та свобод громадян, вирішується українським правником однозначно: Кістяківський арґументовано доводить небезпеку таких дій.

О. Кістяківський, доводив необхідність домагань політичних свобод, конституції. «У 1861 р., — говорив він, — скасовано лише частину кріпосного права — кріпосне право поміщиків над селянами... Але після скасування цього кріпосного права лишилось недоторканним кріпосне право самодержця і його агентів — чиновників над усім населенням землі руської... Саме це кріпосне право і мусить бути скасоване. Воно може бути скасоване лише конституцією». Запровадження конституції, на його думку, бажано досягти мирним шляхом, шляхом реформ.

 

________________________________________

 

1. Богдан Кістяківський (1868-1920) [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http:// pidruchniki.com/1317111852030/pravo/bogdan_kistyakivskiy_1868-1920.

2. Демократичні ідеї у політичній думці України І половини XX століття [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http:// bookwu.net/book_osnovy-demokratii_799/20_1.7.-demokratichni-ide-u-politichnij-dumci-ukrani-polovini-xx-stolittya.

3. Коломієць Ю. М. ПРАВА І СВОБОДИ ОСОБИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІБЕРАЛЬНО-ПРАВОВІЙ ДУМЦІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ [Електронний ресурс] / Ю. М. Коломієць, Т. В. Коломієць. – 2005. – Режим доступу до ресурсу: http:// visnyk.univd.edu.ua/?controller=service&action=download&download=10263.

Категорія: Історія політичних і правових вчень (Семінари)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter