Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Юридична енциклопедія (Спадкування)

Спадкування за законом. Коло спадкоємців


Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

При спадкуванні за законом до спадкування закликаються особи, яких законодавець називає як спадкоємців. Тобто в цьому разі спадкове майно розподіляється між особами, які названі в числі спадкоємців у відповідних статтях Цивільного кодексу України. Таких осіб називають законними спадкоємцями, або колом спадкоємців за законом. Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінено заповітом, тобто спадкодавець у заповідальному розпорядженні не призначив спадкоємців особисто. Таким чином, спадкування за законом має місце, якщо:

— спадкодавець не залишив заповіту чи заповіт визнано недійсним повністю або частково;

— спадкоємці за заповітом усунені від спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права па спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України відносно зміни черговості одержання права на спадкування. Таких випадків цивільний кодекс відзначає два:

1. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.

2. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу до­помогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворо­бу або каліцтво був у безпорадному стані.

А зараз назвемо черги спадкоємців.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включ­но, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народ­ження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утри­манці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриман­цем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Цивільний кодекс України передбачає спадкування за правом представлення, однак, не дає його визначення. В.В. Васильченко, з яким автор погоджується, у своїй роботі «Коментар та постатейні матеріали до законодавства України про спадкування». (К., 2007. — 335 с.), дає таке визначення спадкування за правом представлення: «Це такий порядок закликання до спадкування, коли правонаступники спадкоємця за законом відповідної черги на випадок його смерті до часу відкриття спадщини займають місце померлого предка і спадкують ту частину спадщини, яка б належала за законом йому, якби він був живий на час відкриття спадщини».

В Цивільному кодексі України з цього приводу зазначено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала 6 за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та сестри спадкодав­ця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за зако­ном їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), як­би вони були живими на час відкриття спадщини.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується не­рухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Категорія: Юридична енциклопедія (Спадкування)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter