Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Юридична енциклопедія (Спадкування)

Спадкування за заповітом. Порядок складання та посвідчення заповіту


Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повного цивільною дієздатністю. Це право здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкуван­ня осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язко­ву частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. Щодо обов’язкової частки в Цивільному кодексі України зазначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменше­ний судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Спадкодавець також має право доручити одному чи кіль­ком спадкоємцям виконати за рахунок спадкового майна певні дії на користь третьої особи, названої в заповіті. Пок­ладення таких обов’язків на спадкоємця називається за­повідальним відказом.

Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпоря­дження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання. Він також може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досяг­нення суспільно корисної мети.

Заповідач має право обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її по­ведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у пев­ному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. Особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнан­ня умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.

Чинний Цивільний кодекс України передбачає складан­ня заповіту подружжям. Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складення спільного за­повіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подруж­жя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті. За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмо­витися від спільного заповіту. Така відмова підлягає но­таріальному посвідченню. У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.

Заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування та в інших випадках.

Цивільним кодексом України передбачений секретний заповіт. Секретним є заповіт, який посвідчується но­таріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка скла­ла секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті но­таріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує. Після смерті заповідача нотаріус приз­начає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошен­ня заповіту він повідомляє членів сім'ї та родичів спадко­давця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомленім в друкованих засобах масової інформації. У присутності заінтересованих осіб та двох свідків но­таріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та ого­лошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі записується весь зміст заповіту.

Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених законом. Заповідач також може у будь-який час внести до заповіту зміни.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними законодавством. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Свідками можуть бути лише особи з повного цивільною дієздатністю.


Свідками не можуть бути:

1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

2) спадкоємці за заповітом;

3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Категорія: Юридична енциклопедія (Спадкування)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter