Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Юридична енциклопедія (Спадкування)

Свідоцтво про право на спадщину


На майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини ви­дається свідоцтво про право на спадщину. Відомості про видачу свідоцтва про право па спадщину підлягають обов'яз­ковій реєстрації в Спадковому реєстрі.

Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установле­ному цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спад­щині інших спадкоємців. При цьому в кожному свідоцтві може зазначатися все спадкове майно, крім нерухомого. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є неру­хоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за вида­чею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухомість. Якщо спадщину на нерухоме майно прийняло кілька спад­коємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Якщо свідоцтво про право па спадщину видається нотаріусом не всім спадкоємцям і не на все спадкове майно, у тексті його зазначається, яка частка спадщини залишається відкритою.

При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру, перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності спадкового договору нотаріус вимагає подання йому примірника цього договору якщо з витягу з Спадкового реєстру не буде вбачатися предмет спадкового договору.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи. Так, факт смерті і час відкриття спад­щини підтверджуються свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця. Доказом родин­них та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; копії актових записів; записи в паспортах про другого з подруж­жя; копії рішень суду, що набрали законні сили, про вста­новлення факту родинних та інших відносин. Факт перебу­вання на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту перебуван­ня непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні. Непрацездатність утриманця, пов'язана з віком, пе­ревіряється за паспортом, свідоцтвом органу цивільного стану про народження; непрацездатність, пов’язана зі ста­ном здоров'я, — за пенсійною книжкою або довідкою, вида­ною відповідним органом медико-соціальної експертизи.

Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують на­явність підстав для закликання їх до спадкоємства за зако­ном, вони можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину. Така згода спадкоємців оформляється у вигляді письмової заяви.

Місце відкриття спадщини підтверджується:

  • свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадко­давця, якщо останнє постійне місце проживання і місце йо­го смерті збігаються;
  • довідкою житлово-експлуатаційної ор­ганізації, правління житлово-будівельного кооперативу про його постійне місце проживання;
  • записом у будинковій книзі про постійне проживання спадкодавця, а якщо місце проживання померлого невідоме — документом (витягом з Реєстру прав власності та ін.) про місцезнаходження неру­хомого спадкового майна або його частини.

Якщо об'єктів нерухомого майна декілька й їх місцезнаходження різне, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного із об'єктів цього майна за вибором спадкоємців. За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезна­ходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери тощо. У разі відсутності у спад­коємців зазначених документів нотаріус вимагає копію рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення місця відкриття спадщини.

Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів пе­ревіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, на­явність та чинність спадкового договору, час і місце відкрит­тя спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язко­ву частку в спадщині. Перевірка наявності заповіту (секрет­ного заповіту), спадкового договору здійснюється за допо­могою Спадкового реєстру. Якщо спадкоємець за заповітом бажає, щоб у свідоцтві про право на спадщину були зазна­чені родинні чи інші відносини із спадкодавцем, нотаріус ви­магає подання документів, які б стверджували ці відносини.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальиих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. У разі наявності заборони нотаріус повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину. Якщо на згадане вище майно накладено арешт судовими чи слідчими органа­ми, видача свідоцтва про право па спадщину затримується до зняття арешту.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності.

Нотаріус повідомляє (надсилає копію свідоцтва про право на спадщину) про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я малолітньої, неповнолітньої дитини або недієздатного спадкоємця чи спадкоємця, цивільна дієздатність якого об­межена, орган опіки і піклування за місцем проживання спад­коємця для охорони його майнових інтересів.

Категорія: Юридична енциклопедія (Спадкування)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter