Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Конституційне право (Семінари)

Конституційно-правова відповідальність


Пріоритетним видом юридичної відповідальності у конституційному праві України є конституційно-правова відповідальність. На сьогодні конституційно-правова відповідальність сформувалася як інститут конституційного права та елемент системи гарантій конституційного права України.

Конституційно-правова відповідальність як і будь-яка інша юри­дична категорія потребує детермінації, визначення. Нині в консти­туційному праві не існує єдиного загальновизнаного визначення кон­ституційно-правової відповідальності, що зумовлюється різницею в методологічних підходах щодо дослідження цього правового явища та відсутністю нормативно-правового визначення конституційно-пра­вової відповідальності у чинному законодавстві.

Насамперед йдеться про дуалістичність оцінки конституційно-правової відповідальності. Її традиційно прийнято розглядати в позитивному (проспективному, або заохочувальному) та негативному (ре­троспективному, або охоронному) аспектах.

Негативна (ретроспективна) конституційно-правова відповідаль­ність передбачає виникнення суспільних відносин, які є негативною реакцією з боку держави на вже вчинене конституційне правопорушення, та полягає в тому, що суб'єкт цього правопорушення зазнає визначеної санкціями особистої та майнової шкоди. Тобто в такому аспекті конституційно-правова відповідальність спрямовується в ретроспективному плані — конституційно-правова відповідальність як вид суспільних відносин виникає після іншого виду суспільних відно­син — конституційного правопорушення і є реакцією держави на це правопорушення.

Під позитивною конституційно-правовою відповідальністю слід розуміти позитивне діяння суб'єкта конституційно-правових відносин, наслідки якого перевищують вимоги конституційно-правових приписів і заохочуються державою в межах і формах, передбачених чинним законодавством.

Одне з найбільш вдалих комплексних визначень поняття консти­туційно-правової відповідальності було запропоноване Л. Р. Нали­вайко. На її думку, конституційно-правова відповідальність — це вид соціальної та юридичної відповідальності, який існує у сфері консти­туційно-правових відносин, передбачений нормами конституційного права, характеризується специфічним колом суб'єктів, механізмом реалізації та санкціями й полягає у примусовому застосуванні заходів впливу за протиправне діяння (ретроспективний аспект) та у відповідальному стані зобов'язаного суб'єкта (позитивний аспект), виступає найважливішою гарантією реалізації й захисту Конституції. Існують і інші визначення конституційно-правової відповідальності.

Узагальнюючи існуючі визначення, конституційно-правову відпові­дальність можна визначити яксамостійний вид юридичної відповідаль­ності, визначений нормами конституційного права, що передбачає заохочення державою позитивного діяння суб'єкта конституційно-правових відносин, наслідки якого перевищують вимоги конституційно-правових приписів (позитивний аспект) або негативну реакцією держави на конституційний делікт, що передбачає зазнавання суб'єктом конституційного правопорушення визначених санкцій у межах чинного конституційного законодавства.

Конституційно-правовій відповідальності властиві загальні та особливі ознаки, що визначають особливості її правової природи.

За­гальні ознаки конституційно-правової відповідальності:

  • конституційно-правова відповідальність є видом со­ціальної відповідальності;
  • конституційно-правова відповідальність має позитивне (проспективне) і негативне (ретроспективне) значення;
  • конституційно-правова відповідальність є наслідком конституційного делікту;
  • конституційно-правова відповідальність є інститутом відповідної галузі права тощо.

До особливих ознак конституційно-правової відповідальності слід відносити ті кваліфікуючі особливості цього виду юридичної відповідальності, що вирізняють її від інших самостійних видів юри­дичної відповідальності:

  • конституційно-правова відповідальність має конституюючий (системоутворюючий) характер, тобто конституційно-право­ва відповідальність визначає загальні принципи для інших видів юри­дичної відповідальності.
  • конституційно-правова відповідальність через особли­вості предмета конституційно-правового регулювання має чітко виявлений політичний характер, оскільки відповідальність настає за порушення суспільних відносин, пов'язаних зі здійсненням влади в державі.
  • конституційно-правова відповідальність передбачає конституційні санкції як міру юридичної відповідальності.
  • специфічність підстав конституційно-правової відповідальності: підставою ретроспективної відповідальності є юридичний факт конституційного делікту, а проспективної — юридичний факт набуття статусу суб'єкта конституційно-правової відповідаль­ності.
  • особливе коло суб'єктів конституційно-правової відпо­відальності, що є вужчим за коло суб'єктів конституційного права. Суб'єктами конституційно-правової відповідальності можуть бути виключно орган публічної влади або його посадова особа (об'єднання громадян, державні органи й органи місцевого самоврядування).
  • конституційно-правова відповідальність є важливим елементом механізму правового захисту і охорони Конституції Ук­раїни та чинного конституційного законодавства.

Критерії конституційно-правової відповідальності:

1) джерела;

2) інститути конституційного права;

3) суб'єкти відповідальності;

4) підстави відповідальності;

5) інстанщї, тобто перед ким встановлено відповідальність;

6) органи, що розглядають справи про конституційно-правову відповідальність і виносять відповідні рішення;

7) види конституційних правопорушень;

8) форми контролю, що містяться в нормах конституційного права;

9) види санкцій за конституційні правопорушення.

За джерелами, тобто формами об'єктивізації конституційно-правових норм, що регулюють конституційно-правову відповідальність, можна визначити такі види відповідальності, що передбачені Конституцією України та чинним конституційним законодавством України.

Джерелами конституційно-правової відповідальності є відповідні закони України («Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 р.; «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.; «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р.; «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.; «Про Центральну виборчу комісію» від 17 грудня 1997 р.; «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р; «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» від 10 лютого 1998 р.; «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р.; «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р.; «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р. та інші).

Наприклад, ст. 111 Закону України «Про політичні партії в Ук­раїні» від 5 квітня 2001 р. передбачає, що Міністерство юстиції Ук­раїни може відмовити політичній партії у реєстрації, якщо документи, що подані для реєстрації політичної партії, не відповідають Консти­туції цьому та іншим законам. Тобто ч. 1 ст. 37 Конституції України забороняє утворення і діяльність політичних партій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, а Закон визначає конкретну конституційно-правову санкцію — відмова у реєстрації політичної партії.

Джерелами конституційно-правової відповідальності можуть бути підзаконні нормативно-правові акти. Це — правові приписи, що видаються суб'єктами, уповноваженими накладати конституційно-правові стягнення. Зміст цих приписів конкретизує конституційно-правові санкції. Зокрема, до таких підзаконних нормативних актів можна віднести рішення Центральної виборчої комісії про відмову в реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму.

Категорія: Конституційне право (Семінари)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter