Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Методологія політичних досліджень (Семінари)

1. Інформація як особливий ресурс наукової діяльності

2. Джерела інформації і їх основні типи. Первинні і вторинні дані

 

 

1. Інформація як особливий ресурс наукової діяльності


Будь-яка сфера людської діяльності потребує інформаційного забезпечення, оскільки жодне виважене рішення чи то в політиці, економіці чи комерційній діяльності, не можна приймати без знання щодо стану об’єкта, відносно якого приймається це рішення,  тобто без належного інформаційного супроводу. Особливо це стосується науки, адже йдеться про високий ступінь точності та об’єктивності наукового результату.

Наукове дослідження не може відбуватися без ознайомлення з джерелами інформації, що так чи інакше висвітлюють його об’єкт та предмет.

Тому досліднику надто необхідно мати повне уявлення про систему інформаційного забезпечення дослідницької діяльності в цілому та коло джерел, що розкривають тему його власного дослідження зокрема.

Пошук та добір джерел інформації в процесі наукового дослідження має бути цілеспрямованим, послідовним та системним. Лише у цьому випадку дослідник може розраховувати на можливість об’єктивної оцінки ступеня наукової розробленості проблеми, що постала в якості об’єкта його дослідження.

Досліднику необхідно враховувати той факт, що наукова інформація володіє властивістю розпорошення (розсіювання). Особливо яскраво проявляється ця властивість у періоди значного збільшення потоків інформації. У різних обсягах та формах публікацій вона (інформація) може бути представлена великою кількістю джерел: статтями у часописах та наукових збірках, матеріалами та тезами конференцій, монографіями, підручниками та навчальними посібниками, методичними матеріалами, нормативно-законодавчими актами, електронними документами і т. ін., які, у свою чергу, мають найрізноманітніші місця знаходження: бібліотеки, центри інформації, книжкові крамниці, видавництва, органи реєстрації друкованих видань, науково-дослідні інститути і т. д.

Для того, щоб виявити якомога більше джерел, що є носіями знання про об’єкт дослідження, дослідник повинен мати достатній рівень інформаційної культури, тобто володіти знаннями щодо сутності інформації, її ролі у суспільстві та наукових дослідженнях, формах та закономірностях її існування, водночас уміти здійснювати пошук інформації, її оцінку та добір, аналітико-синтетичну обробку, накопичення, систематизування, а також мати навички грамотного її використання тощо. Невід’ємною складовою його інформаційної культури є також уявлення про систему інформаційного супроводу наукової діяльності.

Щоб забезпечити конкретне наукове дослідження інформацією, досліднику необхідно, передусім, на змістовно-теоретичному рівні чітко визначити необхідний обсяг і структуру інформації, встановити її джерела, знайти доступ до наявних інформаційних ресурсів.

Інформаційні ресурси – це сукупність інформаційних матеріалів – документів і масивів інформації у формі публікацій, наукових звітів, електронних записів, баз даних і т. п., а також різноманітні пошукові системи, що забезпечують доступ до них.

Етапи вивчення наукових джерел інформації можна поділити на:

- загальне ознайомлення з вирішенням наукової проблеми;

- побіжний перегляд відібраної літератури і систематизація її відповідно до змісту роботи і черговості вивчення, опрацювання;

- читання за послідовністю розміщення матеріалу;

- вибіркове читання окремих частин;

- виписування потрібного матеріалу для формування тексту науково-дослідної роботи;

- критичне оцінювання записаного, редагування і чистовий запис як фрагменту тексту наукової роботи (статті, монографії, курсової (дипломної) роботи, дисертації тощо).

 

 


2. Джерела інформації і їх основні типи. Первинні і вторинні дані


Основні джерела науково-технічної інформації можна згрупувати в такому вигляді:

1. Монографія - це наукова праця, присвячена глибокому викладу матеріалу в конкретній, зазвичай вузькій галузі науки. Це наукова праця одного або декількох авторів. Це наукове видання, що містить повне й вичерпне дослідження якоїсь проблеми чи теми.

2. Збірник - це видання, яке складається з окремих робіт різних авторів, присвячених одному напряму, але з різних його галузей. У збірнику публікуються закінчені праці з рекомендацією їх використання.

3. Періодичні видання - це журнали, бюлетені та інші видання з різних галузей науки і техніки. В періодичних виданнях можуть друкуватись праці і їх результати.

4. Навчальна література - це підручники, навчальні посібники, навчально-методична література.

5. Надруковані документи - це дисертації, звіти про науково-дослідну роботу, окремі праці. Це документи для студентів, аспірантів, які займаються науково-дослідною роботою: планові, звітні документи, статистичні та опубліковані доповіді, методичні та інструкційні матеріали.

Документи, що є джерелами інформації у науковому дослідженні, поділяються на первинні і вторинні.

Первинні містять безпосередньо результати наукової, виробничої, творчої діяльності, відображають факти, які були отримані а процесі проведених досліджень. Первинні документи створюють автори – науковці, письменники, журналісти, педагоги, композитори, художники і т. д.

Результати своєї діяльності вони представляють у формі монографій, статей, підручників, літературних, музичних та інших творів.

Первинні документи безпосередньо відбивають факти, події, явища реальної дійсності або думки автора. У первинних документах розкриваються безпосередні результати наукових досліджень і розробок, нові наукові відомості, або нове осмислення відомих ідей і фактів.

Більшість документів, що функціонують у суспільстві – первинні.

Поряд з ними існують бібліографічні, реферативні, оглядово-аналітичні документи, які називають вторинними. Вторинний документ – це результат певної обробки (аналітико-синтетичної та логічної) одного чи кількох первинних документів з метою пристосування інформації до інформаційних потреб споживача. Вторинні (інформаційні) документи містять систематизовані відомості про первинні документи (опубліковані чи неопубліковані) або результат аналізу і синтезу даних, що містяться у першоджерелах. У вторинних документах інформацію, що мала місце в одному чи кількох первинних документах, подають скорочено у відомостях про них. Вторинні документи призначені для інформування про інші документи, чим значно полегшують дослідникам орієнтування у складі певного фонду чи у змісті тієї інформації, що міститься в його виданнях. Завдяки цьому у дослідника може відпасти потреба у зверненні до деяких первинних документів, що дозволить значно зекономити час.

Первинні документи часто називають вихідними тому, що вони служать для створення документа похідного, тобто вторинного.

Носіями первинної інформації є книги (підручники, посібники, монографії), періодичні друковані видання (журнали, наукові збірки, бюлетені), оптичні компакт-диски (СD-RОМ), а також неопубліковані матеріали: депоновані рукописи, дисертації, наукові звіти, матеріали нарад, доповіді з різних напрямів наукових досліджень та ін.

Категорія: Методологія політичних досліджень (Семінари)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter