Електоральна поведінка: поняття та основні теорії

Електоральна поведінка – один з найпоширеніших типів політичної поведінки, виражений в участі або в неучасті потенційних виборців у голосуванні.

На спрямованість електоральної поведінки впливає, насамперед, ідентифікація конкретного виборця з певною соціальною групою або партією. Психологічна близькість до групи, хоча жорстко й не визначає політичні орієнтації, проте обмежує спектр політичних орієнтацій та альтернатив, спрощуючи політичний вибір.

На переваги виборців впливають такі фактори: стать, вік, конфесіональна приналежність, особливості первинної соціалізації. При цьому існують деякі спільні тенденції поведінки окремих електоральних груп:

• чоловіки в цілому активніше жінок беруть участь у виборах;
• на активність впливає освіта: освічені громадяни демонструють вищий ступінь політичної участі у виборчому процесі;
• особи від 35 до 55 років активніші, ніж молодь або особи літнього віку;
• вплив на активність справляє сімейний стан або членство в певних організаціях;

Соціологічний підхід до моделювання електоральної поведінки є одним з класичних в науці, протягом тривалого періоду часу він був визначальним в роботах, присвячених виборам.

В основі даного підходу до аналізу електоральної поведінки лежить дослідження, проведене групою американських вчених Колумбійського університету під керівництвом П. Лазарсфельда в 1944 р., в якому основну увагу було приділено окремим виборцям.

Його автори досліджували поведінку виборців в умовах політичної конкуренції, враховуючи фактор соціальної стратифікації.

Представники соціологічного напряму підкреслюють вирішальне значення групової основи електорального вибору, пояснюючи групові особливості голосування соціальним становищем групи у суспільстві і впливом займаного положення групи на її зв`язки з політичними партіями.

У рамках соціально-психологічного підходу об`єктом, з яким виборці солідаризується, виступає вже не велика група, а партія, і схильність до підтримки певної партії виробляється у індивіда в процесі ранньої соціалізації.

Головним агентом формування політичної ідентифікації є сім`я, де відбувається процес ранньої соціалізації і формується партійна лояльність.

Раціонально-інструментальний підхід до моделювання електоральної поведінки - кожен громадянин голосує за ту партію, яка, на його думку, надасть йому більше вигод, ніж будь-яка інша.