Теорія групової політики (А. Бентлі, Д.Трумен)

Теорія групової політики (А. Бентлі, Д.Трумен)


Родоначальником групової теорії політики був видатний учений А. Бентлі. Він охарактеризував групу як частину суспільства, яка, однак, не є фізичною масою, відірваною від інших людей. Вона являє собою масу діяльності, що не виключає участі людей, зайнятих у цій та інших подібних формах діяльності.

Основою теорії є поняття інтересу, яке наближене до ідеї плюралізму інтересів. Власне інтерес об?єднує людей за певних умов. Причина об?єднання в групу — прагнення до самовираження й пошук особистого та колективного захисту. Групи дбають про свої інтереси так, як це роблять індивіди. Виходячи з цього, деякі політологи розглядають політичну систему як сплетіння груп індивідів, котрі намагаються досягти певних благ.

А. Ф. Бентлі, «група – це об’єднання громадян, що розглядається не як абстрактна фізична одиниця суспільства, а як масова діяльність.... Немає такої групи, в якій не було б свого інтересу. Груп без інтересу не існує.

Суспільство – це сукупність різноманітних груп інтересів, а їх  кількість обмежується лише одним показником – інтересами, за  якими вони створені і діють»

Теорія пояснює державну політику як результат взаємодії груп інтересів, визначає плюралізм та корпоративізм як основні моделі вироблення та реалізації державної політики

Дослідження груп показало, що між державою і партіями, з одного боку, і суспільством - з іншого функціонують неурядові, неофіційні, а часто неформальні співтовариства, які створюють розгалужену структуру зв'язків і відносин, мають широкі можливості. Головне їхнє завдання - перетворити один вид влади або впливу в іншій - політичний.

Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 16
0  
Користувачів 165
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Чи подобається Вам новий дизайн ?