Інтернет як засіб комунікації


Інтернет як засіб комунікації


Інтернет - це світова комп'ютерна мережа, що об'єднує сотні тисяч локальних державних, корпоративних, громадських, освітніх і домашніх мереж на основі стандартних угод про способи обміну інформацією і єдиної системи адресації.

Він зародився на початку 60-х рр.. XX в. завдяки дослідженням в галузі інформатики та комп'ютеризації в рамках одного з найбільших проектів Агентства передових дослідницьких проектів при Міністерстві оборони США.

У зв'язку з цим інтернетівські технології стали швидко розвиватися в рамках регіональних зв'язків, університетських спільнот, шкіл та інших організацій, які усвідомили, що перед ними відкрилося новий вимір - "кіберпростір", потенційно володіє невичерпними інформаційними ресурсами і здатний об'єднати мільйони користувачів.

Місце і роль Інтернету пов'язані з тим, що він одночасно надає людям можливість виступати не тільки споживачами, приймачами і реципієнтами інформації, але і її автономними джерелами (генераторами). Інтернет же знімає географічні обмеження і створює можливість збільшення аудиторії (на відміну, скажімо, від телефону, потенційно здатного з'єднати всіх і кожного, проте не здатного збільшити кількість реципієнтів в розрахунку на одне послання).

Інтернет-комунікації дозволяють долати расові, вікові, статеві та фізичні перешкоди, відкриває якісно новий спосіб комунікацій, знімаючи в свою чергу обмеження тимчасових поясів і розпорядку дня. Інтернет-комунікації мають також більш виражений "ефект запам'ятовування" завдяки можливості запису повідомлень.

Інтернетівські технології перевершують усі наявні способи доставки інформаційних повідомлень по швидкості і надійності.

Інтернет показує, що можливості поширення, збирання й інтерпретації інформації більш не є виключною прерогативою держави. Комп'ютерні мережі сприяють розширенню форм контролю і влади. Обмін інформації в Інтернеті здійснюється таким чином, що географічне положення і національно-державна приналежність як джерела, так і адресата послання перестає бути скільки-небудь значимим фактором.


Статистика
0  
Всього матеріалів 4382
0  
Всього коментарів 15
0  
Користувачів 124
Наші партнери
Оновлення new
  • Подання доказів у цивільному процесі
  • Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в
  • Підстави звільнення від доказування у цивільному процесі
  • Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або
  • Обов’язок доказування і подання доказів у цивільному процесі
  • Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК
  • Достатність доказів у цивільному процесі
  • Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
  • Допустимість доказів у цивільному процесі
  • У Конституції України містяться певні норми, що гарантують отримання доказів з дотриманням законодавства України. Так, стаття 31 Конституції
Інформація
Голосування
Якою мовою Ви розмовляєте ?