Інтернет як засіб комунікації


Інтернет як засіб комунікації


Інтернет - це світова комп'ютерна мережа, що об'єднує сотні тисяч локальних державних, корпоративних, громадських, освітніх і домашніх мереж на основі стандартних угод про способи обміну інформацією і єдиної системи адресації.

Він зародився на початку 60-х рр.. XX в. завдяки дослідженням в галузі інформатики та комп'ютеризації в рамках одного з найбільших проектів Агентства передових дослідницьких проектів при Міністерстві оборони США.

У зв'язку з цим інтернетівські технології стали швидко розвиватися в рамках регіональних зв'язків, університетських спільнот, шкіл та інших організацій, які усвідомили, що перед ними відкрилося новий вимір - "кіберпростір", потенційно володіє невичерпними інформаційними ресурсами і здатний об'єднати мільйони користувачів.

Місце і роль Інтернету пов'язані з тим, що він одночасно надає людям можливість виступати не тільки споживачами, приймачами і реципієнтами інформації, але і її автономними джерелами (генераторами). Інтернет же знімає географічні обмеження і створює можливість збільшення аудиторії (на відміну, скажімо, від телефону, потенційно здатного з'єднати всіх і кожного, проте не здатного збільшити кількість реципієнтів в розрахунку на одне послання).

Інтернет-комунікації дозволяють долати расові, вікові, статеві та фізичні перешкоди, відкриває якісно новий спосіб комунікацій, знімаючи в свою чергу обмеження тимчасових поясів і розпорядку дня. Інтернет-комунікації мають також більш виражений "ефект запам'ятовування" завдяки можливості запису повідомлень.

Інтернетівські технології перевершують усі наявні способи доставки інформаційних повідомлень по швидкості і надійності.

Інтернет показує, що можливості поширення, збирання й інтерпретації інформації більш не є виключною прерогативою держави. Комп'ютерні мережі сприяють розширенню форм контролю і влади. Обмін інформації в Інтернеті здійснюється таким чином, що географічне положення і національно-державна приналежність як джерела, так і адресата послання перестає бути скільки-небудь значимим фактором.


Статистика
3  
Всього матеріалів 4345
0  
Всього коментарів 10
0  
Користувачів 62
Наші партнери
Оновлення new
  • Треті особи в судовому процесі: поняття, ознаки, види
  • Треті особи — це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу для захисту власних суб'єктивних прав та
  • Залучення до участі у справі співвідповідача. Заміна неналежного відповідача
  • Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного
  • Участь у справі кількох позивачів або відповідачів
  • В окремих випадках при розгляді та вирішенні справи можуть на боці позивача або відповідача приймати участь декілька осіб, утворюватися множинність,
  • Процесуальні права та обов’язки сторін
  • Процесуальні права - це права, які має суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин і які визначають його правові та фактичні можливості у справі.
  • Сторони у цивільному процесі
  • Сторони у цивільному процесі – ймовірні суб’єкти спірних матеріальних  правовідносин, які беруть участь у справі з метою захисту власних прав,
Інформація
Голосування
На якому ти курсі ?