Утилітаристське вчення про державу і право Бентама

Утилітаристське вчення про державу і право Бентама

Оригінальну концепцію права і держави запропонував родо­начальник теорії утилітаризму Ієремія Бентам (1748-1832). Він проголошує принцип корисності основним збудником людської діяльності. Принцип користі лежить в основі розуму і закону. Цей принцип визначає сенс дій людини, яка прагне до задоволення, уникнення страждання. Наскільки важ­ливий цей принцип для людини, суспільства, держави

1) Корисність, за Бентамом, — самий значний критерій оцін­ки людської діяльності, усіх явищ.

2) Корисність — властивість, яка приносить благодіяння, вигоду, задоволення, добро чи щас­тя, що попереджає шкоду, страждання, зло чи нещастя. Якщо мова йде про інтерес однієї особи, користь — це щастя однієї особи, усього суспільства — щастя суспільства.

3) Загальна ко­ристь гармонізує індивідуальні і суспільні інтереси і є метою розвитку людства.

Пристосовуючи утилітаризм до права, Бентам приходить до важливих висновків: немає прав без обов язків, отже, обмежен­ня свободи неминучі. «Установлення прав, накладення обов яз­ків, охорона особистості, життя, честі, власності, засобів до іс­нування і навіть охорона самої свободи інакше неможливі, як на шкоду свободі». Безпеку, засоби до існування він ставив на перше місце серед інших прав особистості. «Якщо немає безпе­ки, рівність не може проіснувати й один день, — якщо немає засобів до існування, довольство неможливе. Дві перші мети суть умови самого життя, а дві останні — прикраси самого жит­тя». Турбота про задоволення повинна бути майже цілком нада­на самому індивіду. Головне призначення уряду — захищати ін­дивіда від страждань, сприяти щастю суспільства.«Найбільше щастя найбільшого числа членів суспільства; ось єдина мета, яку повинен мати уряд».

Створюючи обов язки, закон обмежує свободу. Тим самим він — зло, оскільки пов язаний із застосуванням покарання (стра­ждання). Але без нього неможливо забезпечити безпеку. Це за­безпечення безпеки, продовжував Бентам, у певній мірі супере­чить рівності і свободі.

Бентам послідовно відстоював свободу слова, друку, виступав за відкритість дій адміністрації, за пра­во асоціацій, зібрань (це право він називав «найголовнішим, основою всіх інших»). Бентам сподівався, що за допомогою таких інституцій демократії можна буде ефективно контролю­вати законодавців. Він хотів спростити й удосконалити зако­нодавчий процес, прискорити кодифікацію, склав «основні начала» цивільного і кримінального кодексів. Пропонував зро­бити судову процедуру більш демократичною, а захист у суді доступним навіть біднякам.

Лібералізм Бентама яскраво проявився й у його осуді монархії і спадкової аристократії, у його симпатіях до республіканського ладу держави. Установча влада, на його думку, належить народу. Вла­да законодавча повинна здійснюватися однопалатним представни­цтвом, який обирається щорічно на основі загального, рівного і таємного голосування. Виконавчу владу, за Бентамом, здійснюють посадові особи, підлеглі законодавчій палаті, відповідальні перед нею і часто змінювані. Його «Конституційний кодекс» представ­ляв, по суті, проект демократичної конституції Англії.

Як і багато інших ліберальних мислителів початку XIX ст., Бентам засуджував агресивні і колоніальні війни, розробляв про­екти міжнародних організацій для попередження воєн, мирного вирішення міждержавних проблем.

Ідеї Бентама суттєво вплинули на розвиток правової науки. Зокрема, його позитивний підхід до права передував оформленню позитивістської школи права. Бентамівські «Основні начала громадського кодексу», «Основні начала кримінального кодек­су», які утверджували баланс інтересів, прав і обов язків, у свою чергу послужили становленню соціологічної школи права.