Управлінське рішення, його роль, функції, види, типології
Управлінське рішення, його роль, функції, види, типології
Управлінські рішення є основою процесу
управління.
Управлінське рішення — результат
вибору суб’єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання
в існуючій чи спроектованій ситуації.
Управлінське рішення – це творчий акт
цілеспрямованого впливу суб’єкта управління на об’єкт, заснований на знанні об’єктивних
законів і досвіді, та призводить до практичних результатів.
Рішення є засобом узгодження інтересів,
розв’язання назрілих проблем суспільства.
Прикладом політичних рішень можуть
бути закони, накази, розпорядження, постанови тощо. Вони бувають: загальнодержавні,
регіональні та місцеві; колегіальні та одноосібні; стратегічні і тактичні. Існують
також оперативні рішення, що їх приймають задля залагодження гостроактуальних поточних
проблем.
Управлінські рішення здебільшого класифікують
за кількома ознаками.
1. За сферою охоплення:
- загальні
рішення — стосуються всієї організації; - часткові
рішення — стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем тощо.
2. За рівнем прийняття:
- рішення
на вищому (інституційному) рівні управління; - рішення
на середньому (управлінському) рівні управління; - рішення
на нижчому (технічному) рівні управління.
3. За способом прийняття:
- одноособові
рішення; - колегіальні
рішення — готуються групою фахівців, а приймає їх відповідна група менеджерів; - колективні
рішення — приймаються загальними зборами, відповідним колективом.
4. За характером:
- економічні
рішення; - технологічні
рішення; - соціально-психологічні
рішення; - адміністративні
рішення.
Виділяють три основні функції управлінських рішень:
Скеровуюча
Будь-яке рішення розробляють, виходячи
з певної стратегії управління соціально-економічною системою, організацією чи підприємством
з урахуванням довгострокової перспективи. Виходячи зі стратегічної лінії розвитку,
у рішенні ставиться конкретне завдання, яке потрібно виконати в певний строк. При
цьому найкращих результатів досягають у тих випадках, коли поставлене завдання забезпечує
реалізацію принципу: те, що вигідно підприємству, має бути вигідним і окремому працівнику.
Координуюча (узгодження)
Управлінське рішення визначає місце
кожної ланки, підрозділу, працівника у вирішенні поставлених завдань, погоджує та
взаємно пов’язує їх дії та необхідні ресурси в часі і просторі. Таким чином, функція
координації та узгодження у поєднанні з іншими заходами покликана забезпечувати
чітку узгодженість дій всього трудового колективу, ритмічність виконання виробничої
програми.
Мобілізуюча (стимулююча)
{lang_content_nav} цієї функції полягає у забезпеченні
найбільш повної активізації окремих виконавців чи трудових колективів для досягнення
сформульованих у рішенні цілей.