Бібліотека Studies працює за підтримки агентства Magistr.ua

Роль держави у здійсненні соціальної політики. Особливості держави як суб’єкта соціальної політики


Роль держави у здійсненні соціальної політики. Особливості держави як суб’єкта соціальної політики

Державну соціальну політику можна визначити як певну орієнтацію держави та систему заходів з оптимізації соціального розвитку суспільства, відносин між соціальними та іншими групами, створення умов для задоволення життєвих потреб їхніх представників. До того ж, соціальна політика є одним з найважливіших напрямів державного регулювання економіки і частиною внутрішньої політики держави, спрямованої на забезпечення добробуту і всебічного розвитку громадян і суспільства загалом.

До суб’єктів соціальної політики в першу чергу належить держава, яка залишається основним і найважливішим джерелом її формування та розвитку. Саме держава та її установи й відомства гарантують можливість взаємодії соціальних груп та інших елементів соціальної структури як суспільно впорядкованого і суспільно захищеного процесу, тобто соціальної політики в масштабах країни. Отже, держава є як гарантом здійснення соціальної політики, так і її головним суб’єктом.

Соціальна політика держави включає:

  • регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламентацію умов взаємодії суб’єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);
  • вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;
  • розподіл і перерозподіл доходів населення;
  • формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;
  • створення системи соціального захисту населення;
  • забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров’я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.)

Методи впливу держави на розвиток соціальної сфери:

  • правове забезпечення соціального захисту населення, прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів;
  • прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінансування соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища тощо);
  • соціальні трансферти у вигляді різного роду соціальних субсидій;
  • встановлення соціальних і екологічних нормативів і стандартів; контроль за їх дотриманням;
  • державні програми з вирішення конкретних соціальних проблем (боротьба з бідністю, освітні, медичні, екологічні та інші);
  • державний вплив на ціни та цінотворення;
  • обов’язкове соціальне страхування в різних формах;
  • пенсійне забезпечення та ін.

Державні соціальні стандарти — встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні гаранти — встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.


Magistr.ua
Дізнайся вартість написання своєї роботи
Кількість сторінок:
-
+
Термін виконання:
-
днів
+