Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Право соціального забезпечення (Шпаргалки)


Порядок та умови призначення і виплати допомог у зв’язку з вагітністю та пологами


1992 року із прийняттям Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в Україні запроваджено допомогу сім’ям з дітьми. Відповідно до цього Закону (в редакції Закону від 1 січня 2016 р.) сім’ї, в яких проживають і вихову­ються неповнолітні діти (до 18 років) і які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, мають право на такі види допомоги:

  • допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • одноразова допомога при народженні дитини;
  • допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням;
  • допомога на дітей одиноким матерям.

Усі види державної допомоги сім’ям з дітьми призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника). Жінкам з числа військовослужбовців допомоги призначаються і виплачуються за місцем служби.

Право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:

  • жінки з числа військовослужбовців Збройних Сил, Прикордонних військ, СБУ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ;
  • жінки, звільнені з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємст­ва, установи, організації незалежно від форм власності за умови, що вагітна жінка була звільнена з роботи не раніше, ніж за шість місяців до набуття права на одержання допомоги;
  • жінки, зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні;
  • аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки вищих навчальних закладів І —ІV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів;
  • непрацюючі жінки.

Підставою для призначення допомоги є виданий лікувально-профілактичним закладом листок тимчасової непрацездатності, заява матері та довідка:

  • з основного місця служби, навчання про те, що жінка служить, навчається;
  • ліквідаційної комісії про те, що жінка звільнена з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства;
  • державної служби зайнятості про те, що жінка зареєстрована як безробітна;
  • видана житлово-експлуатаційною конторою (сільською, селищною радою) за місцем проживання про те, що жінка не працює (не навчається, не служить).

Особи, які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, подають рішення про усиновлення чи встановлення опіки.

Допомога призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки, і виплачується за весь її період, незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів. Тривалість відпустки ста­новить:

  • 70 календарних днів до пологів і 56 — після;
  • для постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС — 180 днів (90 + 90);
  • для усиновителів, опікунів, які усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження — період з дня усиновлення чи встановлення опіки до закінчення післяпологової відпустки.

У разі ускладнених пологів зазначена допомога донараховується на підставі довідки встановленого зразка, виданої лікувально-профілактичним закладом.

У разі народження мертвої дитини допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується на загальних підставах, а у разі викидня - не виплачується;

Особам, які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога призначається за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення чи встановлення опіки над двома і більше дітьми, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Допомога у зв’язку з вагітністю і пологами надається у розмірі 100 % середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги у зв’язку з безробіттям), але не менше 25 % від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць. Непрацюючим жінкам — 25 % від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.



Категорія: Право соціального забезпечення (Шпаргалки)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter