Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Теорія держави та права (Лекції)


2. Структура і соціальна цінність об’єктивного права


Структура права – це його внутрішня побудова, спосіб організації взаємодіючих елементів. Розрізняють наступні елементи структури.

Об’єктивне право – це сукупність норм права, що виступають як нормативний регулятор, який є системою загальнообов’язкових формально визначених правил поведінки, які встановлюються або санкціонуються державою, служать критерієм правомірної чи протиправної поведінки особи, юридичною підставою, на базі якої визначається наявність або відсутність у особи суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Суб’єктивне право – це сукупність норм, що виступають для суб’єкта як вид та міра можливої поведінки суб’єкта, яка підлягає забезпеченню та охороні з боку держави.

Приватне право - це сукупність правових норм, що регулюють відносини в сфері приватного інтересу (особистого життя) індивідів – майнові відносини, шлюбно-сімейні відносини, відносини права власності.

Публічне право – це цілісна сукупність правових норм (державних, адміністративних, кримінальних), які регулюють відносини в сфері загально – державного чи іншими словами (публічного) інтересу індивідів.

Матеріальне право – сукупність правових норм, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини, шляхом прямого, безпосереднього правового регулювання.

Норми матеріального права закріплюють форми власності (юридичний стан майна та осіб); визначають порядок утворення та структуру державних органів; правовий статус громадян та юридичних осіб; права та обов’язки за різними угодами ( дарування, купівлі – продажу) і т.і.

Процесуальне право – це система норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі розслідування злочинів, розгляді та вирішенні кримінальних та цивільних справ. Процесуальне право є похідним від матеріального та покликане обслуговувати інтереси останнього задля його ефективної роботи.

Нормам процесуального права притаманна відносна самостійність та розподіл на інститути та галузі.

Регулятивне право – це система норм права, які закріплюють існуючі суспільні відносини, розподіляють між їх учасниками права та обов’язки, вказують на бажані моделі поведінки.

Охоронне право – система норм, які розраховані на випадки порушення регулятивних норм, для чого містять в своєму складі санкції з метою відновлення порушених прав, можливого відшкодування збитків та притягнення винних до юридичної відповідальності.

Розкрити значення права для суспільства та конкретизувати його сутність покликана категорія «цінність права». У навчальній літературі вона не одержала широкого визнання.

Представляється доцільним запропонувати дане поняття для розуміння.Соціальна цінність об’єктивного права - це здатність права служити засобом для задоволення справедливих, прогресивних потреб та інтересів як усього суспільства так і окремих його членів.

Цінність права виражається в тому, що:

  • право – це засіб організації керування суспільством, воно надає діям людей погодженість;
  • реалізація правових норм призводить до впорядкованостісуспільних відносин;
  • право – необхідна умова життя та розвитку сучасного суспільства;
  • право – це дієвий засіб захисту існуючого суспільного ладу, правові норми встановлюють міри відповідальності (кримінальної, адміністративної, цивільно – правової) за суспільно небезпечні і шкідливі для суспільства діяння;
  • право – це засіб відновлення суспільства, фактор прогресу; воно розвиває ті суспільні відносини, у яких суспільство зацікавлене;
  • надто важливе значення права як інструмента переходу до нових економічних і політичних відносин, рішення глобальних проблем сучасності;
  • право – виразник справедливості – за своїм призначенням воно протистоїть несправедливості, «юстиція» у перекладі з латинського означає справедливість;
  • право визначає міру свободи особи в суспільстві;
  • право і свобода особи невіддільні одне від одного, оскільки право, визначаючи масштаб, кордони свободи, допомагає індивіду їх усвідомити;
  • Визначення юридичних цінностей – предмет юридичної аксіології.

Під цінністю права розуміється його спроможність служити метою і засобом задоволення науково обґрунтованих, соціальне справедливих загальнолюдських потреб та інтересів громадян та їх об'єднань. Цінності в праві слід сприймати як шкалу виміру самого права. Цінність у праві – це те сутнісне, що дозволяє праву залишатися самим собою.

Можна виділити основні прояви цінності права.

1. Соціальна цінність права полягає у тому, що воно, втілюючи загальну, групову та індивідуальну волю (інтерес) учасників суспільних відносин, сприяє розвитку тих відносин, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому. Воно вносить стабільність і порядок у ці відносини. У суспільстві, в умовах цивілізації, немає такої іншої системи соціальних норм, яка змогла б забезпечити доцільне регулювання економічних, державно-політичних, організаційних та інших відносин, реалізуючи при цьому демократичні, духовні та моральні цінності. Забезпечуючи простір для упорядкованої свободи і активності, право служить чинником соціального прогресу. Його роль особливо зростає в умовах краху тоталітарних режимів, розвитку демократії.

2. Інструментальна цінність права – один із проявів його загальносоціальної цінності – полягає у тому, що право є регулятором суспільних відносин, інструментом для вирішення різних завдань, у тому числі для забезпечення функціонування інших соціальних інститутів (держави, соціального керування, моралі та ін.) та інших соціальних благ. Як інструмент право використовується різними суб'єктами соціального життя – державою, церквою, громадськими об'єднаннями, комерційними організаціями, громадянами. У цивілізованому суспільстві саме право є одним із головних інструментів, здатних забезпечити організованість і нормальну життєдіяльність, соціальний мир, злагоду, зняття соціальної напруженості.

3. Власна цінність права як соціального явища полягає у тому, що право виступає як міра: а) свободи та б) справедливості. У цій якості право може надавати людині, комерційним і некомерційним організаціям простір для свободи, активної діяльності й у той же час виключати сваволю і свавілля, тобто служити гарантом вільного, гідного та безпечного життя. Соціальна свобода, не пов'язана правом, поза права, може переростати у сваволю, несправедливість для більшості людей. Право виступає силою, яка в змозі протистояти беззаконню.

Стверджуючи принципи свободи і справедливості, право набуває глибокого особистого значення, стає цінністю для окремої людини, конкретної групи та суспільства в цілому, відкриває особі доступ до благ і виступає дієвим засобом її соціальної захищеності. Як писав український мислитель Б. Кістяківський, «право лише там, де є свобода особи». У цьому проявляється гуманістичний характер права. Саме через свою власну цінність право входить до арсеналу загальнолюдських цінностей, що виробляються поколіннями людей протягом історії.


Категорія: Теорія держави та права (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter