Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Теорія держави та права (Лекції)


2. Склад і зміст правовідносин


Склад правовідносинсукупність основних елементів правовідносин і спосіб юридичного зв’язку між ними з приводу соціального блага або забезпечення будь-яких інтересів.

Склад правовідносин:

- суб’єкти правовідносин;

- об’єкти правовідносин;

- зміст правовідносин.

Суб’єкти правовідносиніндивіди, організації або спільності, які на підставі норм права можуть бути учасниками правовідносин – носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Види суб’єктів правовідносин:

- фізичні особи (громадяни, іноземні громадяни, особи з подвійним громадянством (біпатриди), особи без громадянства (апатриди));

- юридичні особи (товариства, установи та ін.);

- соціальні організації (держава, органи держави, громадські об’єднання, трудові колективи, органи місцевого самоврядування та ін.);

- соціальні спільності (народ, нація, населення, територіальні громади та ін.).

У межах однієї галузі права або міжгалузевого комплексу виділяють також загальні та спеціальні суб’єкти.

Соціально-юридичні властивості суб’єктів права:

Правосуб’єктність – здатність виступати суб’єктом правовідносин, що складається з правоздатності та дієздатності.

Правоздатність – здатність особи мати права та обов’язки.

Дієздатність – здатність особи своїми діями набувати і здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Включає в себе угодоздатність і деліктоздатність.

Угодоздатність – здатність особи укладати угоди.

Деліктоздатність – здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.

Об’єкти правовідносинматеріальні, духовні та інші соціальні блага, які служать задоволенню інтересів та потреб громадян та їх організацій, з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини і здійснюють свої суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Види об’єктів правовідносин:

- матеріальні блага – речі, кошти, цінності, земля, надра, територія та інші матеріальні цінності.

- духовні блага – творча діяльність людини та її результати.

- дії суб’єктів права – будь-які юридично значимі вчинки людей.

- результати діяльності суб’єктів права – конкретні акти юридично значимої поведінки.

Зміст правовідносин конкретна поведінка суб’єктів правовідносин та її юридичне закріплення нормами права у вигляді суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Структура змісту:

- юридичний (суб’єктивне право та юридичний обов’язок);

- фактичний (реальна поведінка суб’єктів).

Суб’єктивне право це вид і міра можливої поведінки суб’єкта, що забезпечується (охороняється, захищається) з боку держави.

Структура суб’єктивного права:

- праводія, тобто право поводити себе відповідним чином (право на свої дії);

- правовимога, тобто право вимагати відповідної поведінки від інших суб’єктів, як мають юридичні обов’язки (право на чужі дії);

- праводомагання, тобто право звертатися до держави за захистом свого юридичного права.

Види суб’єктивних прав:

- громадянські (особисті) (до них належать права: на життя, свободу і особисту недоторканність; недоторканість житла; охорону приватного життя; таємність листування й телефонних розмов, поштових, телеграфних та інших повідомлень; захист приватного життя особи; визначення національності; користування рідною мовою, а також свобода пересування й вибору місця проживання, свобода совісті (статті 27, 29-35 Конституції України));

політичні (політичні права пов’язані з наявністю громадянства України та на відміну від особистих прав, адресованих Конституцією України «кожному», належать тільки громадянам. Реалізація цих прав дає змогу громадянам брати участь у політичному житті суспільства, в управлінні державою (статті 36, 38-40 Конституції України));

- соціально-економічні (належать до таких важливих сфер життя, як власність, трудові відносини, здоров’я, відпочинок, і служать забезпеченню матеріальних, духовних, фізичних та інших соціально-значущих потреб й інтересів особи (статті 13, 14, 41, 42 Конституції України – економічні; 43-49 Конституції України – соціальні), їх реальність робить державу соціальною, тобто такою, що забезпечує належний рівень життя людини, її вільний розвиток);

- культурні (до культурних прав і свобод належать право на освіту, свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (статті 53, 54 Конституції України));

права-гарантії (гарантії конституційних прав і свобод людини закріпленіКонституцією України (статті 55-57, 59, 64). До них належать права на судовий захист, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, знання кожним своїх прав і обов’язків, правову допомогу, а також неприпустимість обмеження конституційних прав і свобод людини та громадянина).

Юридичний обов’язок вид і міра належної поведінки суб’єкта права.

Структура юридичного обов’язку включає:

необхідність належної дії, тобто здійснювати певні діяння (активні або пасивні обов’язки);

необхідність належного виконання, тобто реагувати на законні вимоги правомочної сторони;

необхідність належного претерпіння, тобто нести юридичну відповідальність у разі відмови від виконання юридичних обов’язків або несумлінного їх виконання.

Законний інтерес це усвідомлена суб’єктом права необхідність задоволення своїх потреб способом, що допускається, але прямо не гарантується чинним законодавством. Суб’єктивне право, юридичний обов’язок і законний інтерес є об’єктами правової охорони.

Правовідносини можуть виникнути лише за наявності необхідних передумов. Під передумовами виникнення, зміни і припинення правовідносин розуміють певний комплекс різних за змістом взаємопов’язаних юридичних явищ, взаємодія яких тягне за собою рух правовідносин.

Виділяють загальні (матеріальні) і спеціальні (юридичні) передумови виникнення правовідносин.

Загальні (матеріальні) передумови виникнення правовідносин:

наявність не менше двох суб’єктів права як учасників правовідносин;

об’єкт правовідносин – певні інтереси або блага як матеріальні так і не матеріальні, з приводу володіння якими або захисту яких суб’єкти вступили у відносини між собою.

Спеціальні (юридичні) передумови виникнення правовідносин:

нормативна основа, характерною ознакою якої виступають відповідні норми права, що регулюють певний вид суспільних відносин;

правосуб’єктна основа, що визначає здатність особи до участі в тому чи іншому виді цивільно-правових відносин;

юридико-фактична основа, тобто певні юридичні факти (фактичні склади) реальної дійсності з наявністю яких норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення відповідних прав і обов’язків правосуб’єктної особи (може розглядатись і як передумова правовідносин, і як структурний елемент).


Категорія: Теорія держави та права (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter