2. Склад і зміст правовідносин

Склад правовідносин – сукупність основних елементів правовідносин і спосіб юридичного зв’язку між ними з приводу соціального блага або забезпечення будь-яких інтересів.

Склад правовідносин:

- суб’єкти правовідносин;

- об’єкти правовідносин;

- зміст правовідносин.

Суб’єкти правовідносин – індивіди, організації або спільності, які на підставі норм права можуть бути учасниками правовідносин – носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Види суб’єктів правовідносин:

- фізичні особи (громадяни, іноземні громадяни, особи з подвійним громадянством (біпатриди), особи без громадянства (апатриди));

- юридичні особи (товариства, установи та ін.);

- соціальні організації (держава, органи держави, громадські об’єднання, трудові колективи, органи місцевого самоврядування та ін.);

- соціальні спільності (народ, нація, населення, територіальні громади та ін.).

У межах однієї галузі права або міжгалузевого комплексу виділяють також загальні та спеціальні суб’єкти.

Соціально-юридичні властивості суб’єктів права:

Правосуб’єктність – здатність виступати суб’єктом правовідносин, що складається з правоздатності та дієздатності.

Правоздатність – здатність особи мати права та обов’язки.

Дієздатність – здатність особи своїми діями набувати і здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Включає в себе угодоздатність і деліктоздатність.

Угодоздатність – здатність особи укладати угоди.

Деліктоздатність – здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення.

Об’єкти правовідносин – матеріальні, духовні та інші соціальні блага, які служать задоволенню інтересів та потреб громадян та їх організацій, з приводу яких суб’єкти вступають у правовідносини і здійснюють свої суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Види об’єктів правовідносин:

- матеріальні блага – речі, кошти, цінності, земля, надра, територія та інші матеріальні цінності.

- духовні блага – творча діяльність людини та її результати.

- дії суб’єктів права – будь-які юридично значимі вчинки людей.

- результати діяльності суб’єктів права – конкретні акти юридично значимої поведінки.

Зміст правовідносин – конкретна поведінка суб’єктів правовідносин та її юридичне закріплення нормами права у вигляді суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Структура змісту:

- юридичний (суб’єктивне право та юридичний обов’язок);

- фактичний (реальна поведінка суб’єктів).

Суб’єктивне право – це вид і міра можливої поведінки суб’єкта, що забезпечується (охороняється, захищається) з боку держави.

Структура суб’єктивного права:

- праводія, тобто право поводити себе відповідним чином (право на свої дії);

- правовимога, тобто право вимагати відповідної поведінки від інших суб’єктів, як мають юридичні обов’язки (право на чужі дії);

- праводомагання, тобто право звертатися до держави за захистом свого юридичного права.

Види суб’єктивних прав:

- громадянські (особисті) (до них належать права: на життя, свободу і особисту недоторканність; недоторканість житла; охорону приватного життя; таємність листування й телефонних розмов, поштових, телеграфних та інших повідомлень; захист приватного життя особи; визначення національності; користування рідною мовою, а також свобода пересування й вибору місця проживання, свобода совісті (статті 27, 29-35 Конституції України));

- політичні (політичні права пов’язані з наявністю громадянства України та на відміну від особистих прав, адресованих Конституцією України «кожному», належать тільки громадянам. Реалізація цих прав дає змогу громадянам брати участь у політичному житті суспільства, в управлінні державою (статті 36, 38-40 Конституції України));

- соціально-економічні (належать до таких важливих сфер життя, як власність, трудові відносини, здоров’я, відпочинок, і служать забезпеченню матеріальних, духовних, фізичних та інших соціально-значущих потреб й інтересів особи (статті 13, 14, 41, 42 Конституції України – економічні; 43-49 Конституції України – соціальні), їх реальність робить державу соціальною, тобто такою, що забезпечує належний рівень життя людини, її вільний розвиток);

- культурні (до культурних прав і свобод належать право на освіту, свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (статті 53, 54 Конституції України));

- права-гарантії (гарантії конституційних прав і свобод людини закріпленіКонституцією України (статті 55-57, 59, 64). До них належать права на судовий захист, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, знання кожним своїх прав і обов’язків, правову допомогу, а також неприпустимість обмеження конституційних прав і свобод людини та громадянина).

Юридичний обов’язок – вид і міра належної поведінки суб’єкта права.

Структура юридичного обов’язку включає:

- необхідність належної дії, тобто здійснювати певні діяння (активні або пасивні обов’язки);

- необхідність належного виконання, тобто реагувати на законні вимоги правомочної сторони;

- необхідність належного претерпіння, тобто нести юридичну відповідальність у разі відмови від виконання юридичних обов’язків або несумлінного їх виконання.

Законний інтерес – це усвідомлена суб’єктом права необхідність задоволення своїх потреб способом, що допускається, але прямо не гарантується чинним законодавством. Суб’єктивне право, юридичний обов’язок і законний інтерес є об’єктами правової охорони.

Правовідносини можуть виникнути лише за наявності необхідних передумов. Під передумовами виникнення, зміни і припинення правовідносин розуміють певний комплекс різних за змістом взаємопов’язаних юридичних явищ, взаємодія яких тягне за собою рух правовідносин.

Виділяють загальні (матеріальні) і спеціальні (юридичні) передумови виникнення правовідносин.

Загальні (матеріальні) передумови виникнення правовідносин:

- наявність не менше двох суб’єктів права як учасників правовідносин;

- об’єкт правовідносин – певні інтереси або блага як матеріальні так і не матеріальні, з приводу володіння якими або захисту яких суб’єкти вступили у відносини між собою.

Спеціальні (юридичні) передумови виникнення правовідносин:

- нормативна основа, характерною ознакою якої виступають відповідні норми права, що регулюють певний вид суспільних відносин;

- правосуб’єктна основа, що визначає здатність особи до участі в тому чи іншому виді цивільно-правових відносин;

- юридико-фактична основа, тобто певні юридичні факти (фактичні склади) реальної дійсності з наявністю яких норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення відповідних прав і обов’язків правосуб’єктної особи (може розглядатись і як передумова правовідносин, і як структурний елемент).