Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Теорія держави та права (Лекції)


2. Поняття, ознаки, склад правомірної поведінки


Правомірна поведінка це суспільно-необхідна, бажана і допустима з точки зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних чи колективних суб’єктів, яка полягає в дотриманні (виконанні, використанні) норм права, що охороняються і гарантуються державою.

Основні ознаки правомірної поведінки:

відповідність поведінки нормам права – тобто людина діє правомірно, якщо вона діє у відповідності з нормами права. Інколи правомірну поведінку трактують як поведінку, яка не порушує норми права. Проте таке визначення не досить точно відображає зміст цього явища, оскільки поведінка, що не протирічить нормам права, може здійснюватися поза сферою правового регулювання, та не бути правомірною;

соціально корисна – це дії, що відповідають образу життя, корисні (бажані), а інколи і необхідні для нормального функціонування суспільства. Позитивну роль вона відіграє і для особистості, оскільки завдяки їй забезпечується свобода, захищаються законні інтереси. Саме через правомірну поведінку здійснюється упорядкування суспільних відносин, вона необхідна для нормального функціонування та розвитку суспільства, забезпечує стан правопорядку. Вона є найважливішим фактором вирішення завдань, що стоять перед суспільством. Проте, соціальна роль правомірної поведінки полягає у забезпеченні не тільки суспільних потреб, а й задоволенні інтересів самих суб’єктів правових дій. Оскільки суспільство та держава зацікавлені в такій поведінці, вони підтримують її організаційними заходами, заохочують і стимулюють. Дії суб’єктів, які перешкоджають здійсненню правомірних дій, припиняються державою;

має свідомо вольовий характер, виражається в усвідомленій мотивації правомірних вчинків для досягнення поставлених цілей;

зовні виражається у вигляді дії чи бездіяльності, здійснюється у формах реалізації норм права – дотриманні, виконанні, використанні (громадянами),правозастосуванні (посадовими особами);

спричиняє юридичні наслідки, оскільки виявляється в юридичних фактах (правовстановлюючих, правозмінюючих, правоприпиняючих),що є передумовою правовідносин. Слід зазначити, що правова поведінка незавжди викликаєправовідносини;

охороняється державою за допомогою дозвільних, зобов’язуючих іохороннихнорм, стимулюється за допомогою рекомендаційних і заохочувальних норм.

Правомірна поведінка містить завжди два моменти:

інформаційний, тобто поінформованість громадянина про свої суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Важливою є не тільки наявність правового механізму захисту права на доступ до правової інформації, а й активне використання його громадянами;

поведінковий, тобто уявлення про законні способи здійснення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

Правомірна поведінка складається з елементів – правомірних вчинків, що мають суспільно корисний характер. Перш ніж відбуваються вчинки, виникають їх мотиви – спонукальна причина до дії (бездіяльності), доказ на користь саме такої дії. Мотиви визначають правову установку – правомірну і неправомірну. У них виявляється соціальна зрілість і юридична грамотність, рівень правосвідомості особи.

Мотиви правомірної поведінки особи можуть бути різними:

- переконаність у справедливості такорисності приписів норм права;

- відповідальність перед суспільством і державою за вчинки;

- усвідомлення громадянського обов’язку;

- егоїстичний особистий інтерес;

- вчинення звичних для особи дій;

- прагнення діяти як усі;

- острах перед відповідальністю та ін.

Провідне місце в мотивах поведінки людей посідають потреби та інтереси.

З формуванням громадянського суспільства змінюється зміст методів, що спрямовані на формування в населення соціально-активної, правомірної поведінки, що передбачає використання таких методів впливу – переконання, правове виховання, профілактика правопорушень.

У правовій державі переконання є основним методом формування правомірної поведінки суб’єктів правовідносин. Правове виховання припускає впровадження у свідомість людей знань про право.

Склад правомірної поведінки система ознак поведінки, що відповідає нормам права.

Суб’єкт (суб’єкти права) фізичні та юридичні особи, які здатні реалізовувати свої права і обов’язки та нести юридичну відповідальність.

Суб’єктивна сторонавнутрішнє ставлення (зацікавленість, байдужість) суб’єкта права до своєї діяльності та її результатів, визначення якості вчинків, з яких складається поведінка, їх оцінка.

Об’єктявища навколишнього середовища, на які спрямовані правомірні вчинки: матеріальні та нематеріальні блага, суспільні відносини.

Об’єктивна стороназовнішня форма вираження правомірних вчинків: дія чи бездіяльність; їх корисні результати; причинний зв’язок між діяннями та їх наслідками.


Категорія: Теорія держави та права (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter