Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Теорія держави та права (Лекції)


2. Правова культура: поняття, види, структура


Правова культура є особливою складовою духовної культури людства, що фіксує досягнення суспільства в розвитку правових феноменів у цілому, розкриває роль правових ідеалів і цінностей у житті суспільства, реальних здобутків держави у сфері правоохоронної діяльності. Вона має свої, притаманні лише їй специфічні властивості та функції, що відрізняють її від інших форм культури завдяки її безпосередньому зв’язку з державою, законодавством, правом.

Під правовою культурою необхідно розуміти, різновид загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і стосується правової реальності певного суспільства.

Ознаки правової культури:

  • виступає засобом правового регулювання суспільних відносин, заснованих на законах, формах взаємодії їх учасників;
  • органічно пов’язана та взаємодіє із законодавством;
  • використовується як інструмент покращення стану правового життя суспільства в цілому;
  • сприяє спілкуванню суб’єктів політичного й правового життя суспільства, що виражається в різних формах правомірної поведінки та мислення, побудованого на вільному виборі гарантованих законами правових засобів досягнення поставлених цілей.

Таким чином, правова культура включає:

  • правосвідомість, що формується під впливом об’єктивних та суб’єктивних факторів суспільного розвитку. На неї впливають не тільки історичні та соціальні процеси, а й геополітична ситуація в державі і духовна сфера суспільства. Якщо правова система функціонує в умовах законності, свободи, соціальної справедливості, поваги до права, то це сприяє підвищенню рівня правосвідомості всіх суб’єктів;
  • повагу до права;
  • правові знання та уявлення;
  • традиції, потреби, навички діяльності у відповідності до закону;
  • реальну діяльність громадян, відповідно до правових установок і переконань (режим законності);
  • правову активність населення, посадових осіб і законодавців, урядовців та ін.

Показники правової культури:

  • відповідність права вимогам справедливості та свободи;
  • якість системи законодавства;
  • форми і методи правового регулювання
  • участь громадян в управлінні державою;
  • рівень якості роботи правоохоронних і правозастосовних органів та посадових осіб;
  • рівень правотворчої та правореалізаційної культури;
  • рівень правосвідомості громадян і посадових осіб, їх переконаність у необхідності діяти відповідно до вимог норм права;
  • знання про державний устрій, призначення держави, політичну систему суспільства;
  • правові знання, що охоплюють знання конкретних норм права;
  • стан законності та правопорядку;
  • престиж юридичної професії;
  • авторитет і належний ступінь розвитку юридичної науки.

Залежно від носія правової культури розрізняють такі її види:

  1. правову культуру суспільства;
  2. правову культуру особи;
  3. правову культуру професійної групи.

Виділяючи три види правової культури, варто пам’ятати, що в реальному житті вони тісно переплетені: правова культура, як соціальне явище, єдина; правова культура суспільства не існує поза правовою культурою його членів (особистості, групи); вона є умовою, формою і результатом культурно-правової діяльності громадян та їх професійних груп.

Правова культура суспільства – це різновид загальної культури, що представляє собою своєрідну систему правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.

Кожне суспільство виробляє свою модель правової культури.

Структура правової культури суспільства:

- правосвідомість – високий рівень свідомості, що включає оцінку закону з позицій справедливості, прав людини;

- правомірна поведінка – правова активність громадян, що полягає в їх належній поведінці;

- юридична практика – ефективна діяльність законодавчих, судових, правозастосовних і правоохоронних органів;

- стан законності та правопорядку – суспільні відносини, врегульовані за допомогою правових засобів, зміст яких складають правомірні дії суб’єктів права. Міцність правопорядку залежить від стану законності, без якої неможлива правова культура. Переконаність у необхідності дотримання норм права – це основа режиму законності та правопорядку.

Правова культура особи – це обумовлені правовою культурою суспільства ступінь і характер прогресивно-правового розвитку особистості, що забезпечують її правомірну діяльність.

Правова культура особи включає:

- знання законодавства (інтелектуальний зріз). Інформованість була і залишається важливим каналом формування юридично зрілої особистості;

- переконаність у необхідності та соціальній корисності законів і підзаконних нормативно-правових актів (емоційно-психологічний зріз);

- уміння користуватися правовим інструментарієм – законами й іншими актами – у практичній діяльності (поведінковий зріз).

Правова культура особи характеризує рівень правової соціалізації члена суспільства, ступінь засвоєння і використання ним правових основ державного та соціального життя. Правова культура особи означає не тільки знання та розуміння права, але і правові судження про нього як про соціальну цінність, і головне – активну роботу, щодо втілення в життя його положень і зміцнення законності та правопорядку.

Показником правової культури особи є її правова активність як вища форма правомірної поведінки, що передбачає:

- наявність високого рівня правосвідомості;

- гарне знання права (внутрішній аспект);

- готовність до ініціативної правомірної діяльності в правовій сфері на основі поважного ставлення до права, переконаності в необхідності та справедливості норм права;

- добровільне здійсненні норм права;

- цілеспрямовану, ініціативну, позитивну соціально корисну діяльність особи, що перевершує звичайні вимоги до можливої і належної поведінки, спрямовану на розвиток демократії, зміцнення законності та правопорядку (зовнішній аспект).

Правова культура особи (загальна і спеціально-професійна) сприяє виробленню стилю правомірної поведінки, що формується в залежності від:

- ступеня засвоєння і прояву цінностей правової культури суспільства;

- специфіки професійної діяльності;

- індивідуальної неповторності творчості кожної особистості.

Правова культура професійної групи (професійна правова культура) – одна з форм правової культури суспільства, властива певній спільності людей, яка професійно займається конкретним видом діяльності, що вимагає фахової освіти і практичної підготовки.

Професійній правовій культурі робочої групи (колективу) і її членам властива більш висока ступінь знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності.


Категорія: Теорія держави та права (Лекції)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter