Поняття прав, свобод і обов'язків людини і громадянина


2. Поняття прав, свобод і обов'язків людини і громадянина


Основні права людини гарантовані міжнародно-правовими актами загальносоціальні (природні) і рівні можливості особи, що відповідно до досягнутого рівня еволюції людства здатні забезпечити її існування і розвиток.

Ознаки основних прав людини

Це можливості які:

  1. походять з природи людини, виникають природнім шляхом, а не за допомогою держави.
  2. не потребують обов’язкового нормативного закріплення у національному законодавстві. Регламентуються та охороняються міжнародно-правовими актами. Наприклад, Міжнародною Хартієї прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю 00Н. До Хартії входять:

- Загальна декларація прав людини (прийнята Генеральною Асамблеєю 00Н 10 грудня 1948 р.);

- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (прийнятий, як і наступні акти, 16 грудня 1966 р.);

- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;

- Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Загальна декларація прав людини на відміну від зазначених Міжнародних пактів та Факультативного протоколу не потребувала схвалення (ратифікації) з боку держав. Норми, що містяться в Загальній декларації, є рекомендаційними. Вона становить собою систематизацію основних природних прав людини, тобто права в загальносоціальному (природньому) розумінні.

  1. належать людині від народження незалежно від території, національності і держави де проживає.
  2. покликані формувати і підтримувати в людині почуття власної гідності, її індивідуальність.
  3. природні (як повітря, земля, вода), а тому невідчужувані, не можуть бути «забрані» державою, оскільки не «дані» нею.
  4. людина може їх використовувати з метою задоволення своєї потреби, чи утримуватися від їх реалізації.
  5. залежать (у плані здійснення) від можливостей суспільства — рівня його економічного, політико-соціального, духовно-культурного розвитку. Зрозуміло, рівень розвитку суспільства не залишається незмінним, як і потреби самої людини;
  6. мають правовий характер, оскільки закріплюються в міжнародному та національному законодавстві. Визнання, дотримання, охорона .і захист державами (у результаті угод) основних прав людини, закріплених на міжнародному рівні, — показник того, що вони не тільки стали об'єктом міжнародного регулювання, але і міжнародними стандартами.

Права людини і права громадянина — тісно взаємозв'язані, однак не є тотожними поняттями. Якщо права людини закріплені в міжнародно-правових актах, то права громадянина – це права людини, закріплені у законодавстві держави, громадянином якої він є.

Відмінність між правами людини і громадянина:

Права людини

Права громадянина

Позатериторіальні — існують незалежно від державного визнання, закріплення в законі і громадянства

Територіальні - передбачають наявність громадянства, тобто особливого зв'язку людини і держави

Загальносоціальні — належать людині за фактом народження як природні, невідчужувані права (апатриди, біженці не мають статусу громадянства, але мають права людини)

Спеціально-соціальні (юридичні) — закріплюються в законодавстві і знаходяться під захистом держави, громадянином якої є дана особа

реалізація здійснюється в сфері будь-якого суспільства, де б не знаходилася людина

реалізація охоплює сферу відносин індивіда з певною державою

Права людини і права громадянина в ідеалі — повинні збігатися.

Права особи – це права людини і громадянина у конкретних соціально-економічних, політичних умовах. Залежать від особистих характеристик індивіда: соціальної зрілості, здатності користуватися, виконувати обов’язки тощо.

Близькими за змістом до прав людини є поняття:

Свободи людини – це права людини, але з мінімально регламентованою законодавством поведінкою особи, забезпечені з боку держави, перш за все, невтручанням будь-яких соціальних суб’єктів у процес їх реалізації (наприклад, свобода совісті – це право людини сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, розповсюджувати релігійні, нерелігійні або інші переконання, діяти відповідно до них).

Разом із правами та обов’язками, свободи утворюють поняття об’єктивного (позитивного) права, бо є певним видом правової норми, що закріплені у чинному законодавстві. Разом із правами, без обов’язків, свободи утворюють поняття суб’єктивного права, оскільки закріплені в об’єктивному праві, як можливості суб’єкта поводитися певним чином у межах, що визначені правовою нормою.

Законні інтереси – це передбачені об’єктивним правом юридичні значущі та виправдані домагання особи на соціальні блага, не охоплені безпосереднім змістом прав і свобод громадян. Для них характерно:

  • на відміну від прав і свобод їх зміст не є конкретно визначеним законодавцем;
  • це юридично передбачені можливості (правові дозволи) суб’єкта користуватися певними благами (наприклад, мати необхідні ліки в аптеках, сплачувати справедливі податки), але межі реалізації яких не є визначеними, та не забезпечені обов’язками інших осіб;
  • так само, як права і свободи захищаються державою. На практиці для їх захисту використовують аналогію права або закону.
  • правозастосовчі органи для з’ясування їх змісту застосовують розширене тлумачення норми права.


Статистика
0  
Всього матеріалів 4313
0  
Всього коментарів 2
0  
Користувачів 48
Наші партнери
Оновлення new
  • Законодавство про цивільне судочинство
  • Цивільне судочинство здійснюється відповідно до: Конституції України, якою встановлені основи організації і діяльності суду, правовий статус громадян
  • Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення
  • Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру
  • Розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами
  • Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин
  • Право на перегляд справи та оскарження судового рішення, обов’язковість судових рішень
  • Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають
  • Змагальність сторін, диспозитивність цивільного судочинства
  • Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та
Інформація
Голосування
Оцініть сайт