Моделі прийняття політичних рішень за Г. Саймоном


Моделі прийняття політичних рішень за Г. Саймоном


Запропонована Г. Саймоном модель обмеженої раціональності є конструктивною заміною поняття «максимізації за умов визначеності», хоча неоінституціоналісти не відмовляються і від оптимизаційних методів. Обмежена раціональність означає лише те, що інформація також має ціну, і тоді в моделі обмеженої раціональності політичного рішення можуть застосовуватись стандартні максимизаційні методи аналізу. На прийняття рішення політичними акторами впливають також зовнішні фактори. Особливе значення при цьому належить соціальним та політичним інститутам. Від раціонального індивіда вимагається прийняття рішень не лише на основі екстраполяції тенденцій розвитку в минулому, а й на основі аналізу майбутніх можливостей. Дану вимогу містить у собі теорія раціональних очікувань. Згідно з цією теорією, економічні агенти займаються збиранням та обробкою інформації, щоб мати можливість діяти у відповідності з очікуваннями, сформованими на основі отриманої інформації.

На думку Г. Саймона, прийняття політичних рішень визначає характер організаційної структури суспільства. Він виділяє рішення програмовані, тобто шаблонні, які повторюються, і непрограмовані, які базуються на оцінці нових явищ і фактів та розв’язують невідомі раніше проблеми та нестандартизовані завдання . «Програмовані» рішення, на його думку, дають більше можливостей для прогнозів, аніж спонтанні.

Також у моделі політичних рішень Г. Саймона виділяються наступні стадії прийняття рішень:

  • пошук і формулювання проблеми;
  • вироблення шляхів прийняття рішень;
  • оцінка й вибір конкретного варіанта рішення.

Вчений вважав, що найкращим є таке політичне рішення, відправним пунктом якого є конкретні дії політичних аткорів та інституцій громадянського суспільства. Поведінковий підхід до трактування прийняття рішень (Г. Саймон) ґрунтується на тому, що реальні цілі, що стоять перед політичними акторами, занадто складні, щоб їх можна було описати за допомогою не тільки кількісних, але й якісних методів. Більше того, можливих для вирішення завдань альтернатив існує значно більше тих, які доступні для розгляду людиною, а вже способи реалізації так чи інакше сформованих цілей в ще більшому ступені приховані від людини. У силу цього прийняття рішень являє собою унікальний спосіб взаємодії конкретних суб’єктів, що формують цільову програму своїх дій в нових умовах.


Статистика
0  
Всього матеріалів 4362
0  
Всього коментарів 14
0  
Користувачів 88
Наші партнери
Оновлення new
  • Особи, які можуть та не можуть бути представниками в суді
  • Особи, які можуть бути представниками: адвокат; законний представник. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,
  • Міністерство освіти і науки України змінило правило вступу до вищих навчальних закладів
  • По-перше, у 2019 році МОН збільшить пільги для учасників бойових дій. По-друге, МОН затвердило нові норми вступу на бакалаврат та
  • Законні представники у цивільному процесі
  • Законне (необхідне, обов'язкове) процесуальне представництво виникає на підставі закону, адміністративного чи судового акта за наявності таких
  • Види представництва у цивільному процесі
  • ЦПК України прямо класифікацію процесуального представництва не проводить, проте аналіз окремих його статей, що визначають правові засади участі
  • Умови, які необхідні для здійснення функцій представника у цивільному процесі
  • Для того, щоб відбулося процесуальне представництво, повинно бути дотримано низку умов: такі особи мають бути правоздатні та дієздатні, тобто, не
Інформація
Голосування
Ви живете...