Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Теорія політичного конфлікту (Шпаргалки)


Використання сили та застосування санкцій третьої сторони для врегулювання політичного конфлікту


Третьою стороною можуть бути і нерідко бувають групи держав об'єднані для врегулювання конкретного конфлікту; міжнародні універсальні (тобто ті, які відкриті для всіх країн світу) і регіональні організації; церква; неурядові інститути та організації, а в деяких випадках - окремі особи.

Втручання в конфлікт когось іншого здійснюється з метою його врегулювання або принаймні призупинення ескалації, а не задля надання допомоги одному з учасників.

Третя сторона може втручатися в конфлікт самостійно, а може на прохання конфліктуючих сторін.

Серед засобів впливу розрізняють дві групи:

переконання і надання допомоги в знаходженні мирного рішення (є основними засобами впливу третьої сторони при використанні переговорного підходу)

примус, надання тиску (наприклад, надання політичного або економічного тиску)

Для підтримання миру можуть використовуватися миротворчі сили. Це відбувається тоді, коли конфлікт досягає стадії збройної боротьби. Головна мета миротворчих сил - роз'єднання протиборчих сторін, недопущення збройних зіткнень між ними, контроль над збройними діями протиборчих сторін.

В якості миротворчих сил можуть використовуватися як військові підрозділи окремих держав або груп держав, так і збройні формування Організації Об'єднаних Націй.

Одночасно з введенням миротворчих сил часто створюється буферна зона з тим, щоб розвести збройні формування протиборчих сторін. Практикується також введення зон, вільних від польотів, для того щоб запобігти нанесенню бомбових ударів з повітря одним з учасників конфлікту.

Введення військ третьої сторони допомагає врегулюванню конфліктів насамперед завдяки тому, що військові дії протиборчих сторін стають скрутними.

Санкції досить широко використовуються в міжнародній практиці. Вони використовуються для того, щоб спонукати учасників припинити конфлікт.

Санкції вводяться державами за власною ініціативою або за рішенням міжнародних організацій. Введення санкцій передбачається Статутом ООН у разі загрози миру, порушення миру або акту агресії з боку якоїсь держави. Санкції не припускають згоди того, відносно кого вони вводяться.

Існують різні види санкцій. Торгові санкції стосуються імпорту та експорту товарів і технологій, причому особлива увага приділяється тим з них, які можуть використовуватися у військових цілях. Фінансові санкції включають заборону або обмеження на надання позик, кредитів, а також на інвестиції. Використовуються й політичні санкції, наприклад виключення агресора з міжнародних організацій, розрив з нею дипломатичних відносин.

Санкції є досить результативними при врегулюванні конфлікту, оскільки вони призводять до ізоляції цих країн від зовнішнього світу. Однак використання санкцій ускладнюється тим, що вони діють не вибірково, а на все суспільство в цілому, причому переважно страждають найменш захищені верстви населення. Для зниження цього негативного ефекту іноді використовують часткові санкції, які не зачіпають, наприклад, сферу поставок продовольства або медикаментів.


Категорія: Теорія політичного конфлікту (Шпаргалки)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter