Династія комнінів у Візантії
Династія комнінів у Візантії
На правління династії Комнінів (1081-1204) припав останній період могутності Візантійської імперії. На ціле століття Комніни зуміли об’єднати сили Візантії та повернути їй колишню славу. Вирішальну роль у відродженні Візантії відіграла діяльність Олексія І Комніна (1081-1118). Коли Олексій І Комнін прийшов до влади, в столиці було лише 300 воїнів. Завдяки допомозі своїх прибічників він придушив бунтівну константинопольську знать, конфіскував її майно і набрав найману армію. Спираючись на новостворене військо, Олексій І розпочав війну проти ворогів імперії. Спершу він прогнав від східних кордонів турків, а потім рушив проти норманів. Після чотирирічної війни в 1085 р. Олексій переміг їх і змусив залишити Балканський півострів. Але на цьому боротьба проти ворогів не припинилася. Імператорові довелося воювати з ордами печенігів, які, спустошивши візантійські провінції, поступово наблизилися до Константинополя. Перемогти печенігів допомогла Олексієві не військова мужність, а дипломатія. Завдяки щедрим дарам імператор зробив своїми союзниками інших кочовиків — половців, силами яких і розбив печенігів. Після цієї перемоги у Візантійській імперії настав мир. Коли у 1096 р. в Константинополь прибули перші загони хрестоносців, то їхньої допомоги Олексій І Комнін уже не потребував. За наступних імператорів із династії Комнінів зміцніла імперія продовжувала боротьбу проти ворогів. Син Олексія імператор Іоанн І Комнін (1118-1143) розпалив ворожнечу між Візантією та Венецією. За наказом імператора всіх венеціанських купців було кинуто до в’язниць, а торгові привілеї відібрано.