Реклама від Google

Реклама від Google


Категорія: Всесвітня історія (Шпаргалки)


Єлизавета І англійська


Єлизавета I (Єлизаве?та пе?рша, короле?ва А?нглії) (англ. Elizabeth I of England) (*7 вересня 1533 — 24 березня 1603) — королева Англії та Ірландії (1558–1603).

Відома під прізвиськами Королева-дівиця, Глоріана та Добра королева Бесс, Єлизавета була 5-м й останнім монархом династії Тюдорів. Донька короля Генріха VIII, Єлизавета отримала титул принцеси, але після страти її матері, королеви Анни Болейн, була оголошена неправонародженою. Можливо саме через це її брат Едуард VI позбавив сестру спадку. Проте його заповіт був анульований Третім законом про спадщину виданим англійським парламентом 1543 року, який зробив Єлизавету першою в черзі престолонаслідування в разі смерті Марії Тюдор без спадкоємця. Під час правління Марії I, Єлизавета провела близько року ув'язненою зі звинуваченнями в зраді, політичних інтригах проти Марії I, та допомозі протестантській церкві.

Єлизавета мала добру допомогу від ради яка містила провідних політиків того часу очолених радником Вільямом Сесілом, 1-им Бароном Берглі. Одним з її перших політичних досягнень була підтримка відокремлення англійської протестантської церкви від Риму, та встановлення монарха Англії верховним опікуном (Акт про Верховність 1558 року). Єлизаветинська релігійна угода строго дотримувалася під час її правління й пізніше переросла в теперішню Англіканську церкву. Очікувалось, що Єлизавета вийде заміж, але, незважаючи на повторні петиції з парламенту, вона відмовилась. Мотиви цього вибору невідомі та стали темою багатьох дискусій. З часом, Єлизавета уславилась своєю незайманістю, спричиняючи утворення культу особистості, в якому її прославляли в тогочасних портретах, парадах та літературі.

За стилем правління Єлизавета була стриманішою ніж інші Тюдорські монархи. Одним з її девізів був «video et taceo» — «бачу але мовчу». Ця стратегія, не завжди схвалена її радниками, часто рятувала її від невигідних політичних та подружніх союзів. Незважаючи на її обережність в міжнародних відносинах та не надто сповнену ентузіазмом підтримку кількох безрезультатних та не спритних військових кампаній в Нідерландах, Франції й Ірландії, поразка Іспанської Армади назавжди пов'язала її ім'я з однією з найграндіозніших перемог в англійській історії. Не більш ніж 20 років після її смерті, її вже вважали правителькою золотого віку — образ, який досі домінує погляди англійців. Правління Єлизавети відоме як Єлизаветинська ера (англ. Elizabethan Era) знаменита, перш за все, квітучою англійською драматургією, очоленою Вільямом Шекспіром і Крістофером Марлоу, та мореплавну доблесть таких англійських шукачів пригод, як Френсіс Дрейк.

Історики схиляються бути більш стриманими в їх оцінках. Вони часто змальовують Єлизавету як нерішучу правительку з поганим характером, яка насолоджувалась безпрецедентною вдачею. Ближче до кінця її правління, економічні та військові проблеми послабили її популярність так, що багато підданих зітхнули з полегшенням після її смерті. Єлизавета визнана як харизматична виконавиця ролі королеви, а також уперто живучий політик в час, коли уряд був ветхий та обмежений й коли монархи в сусідніх країнах боролись з внутрішніми проблемами, які загрожували їх престолам. Так сталося з суперницею Єлизавети, Марією Стюарт.

***

Єлизавета I — як зазначалося вище, донька Генріха VIII та Анни Болейн — росла забутою батьком, який зрікся її після страти дружини. Вчителі виявили в неї неабиякі здібності. Єлизавета дістала глибокі знання з математики, класичних мов. Під час правління Марії Тюдор вона опинилась у в'язниці. Після смерті Марії парламент проголосив її королевою Англії. Її руки домагалися наймогутніші володарі Європи — французький принц Франсуа Анжуйський, іспанський король Філіпп II, московський цар Іван IV Грозний. Усім вона відмовила і заявила, що повінчалася з народом Англії, а всіх підданих вважає своїми дітьми.

Нова королева вміло лавірувала між давньою аристократією та новими дворянами, посилювала королівську владу, зберігаючи парламент і місцеве самоврядування. Все, що вона робила, виправдовувалося турботою про народ. Подейкували, що її символом був птах — пелікан, який, за легендою, годує пташенят м'ясом, вирваним із власних грудей. Такою вона вважала свою турботу про підданих. А водночас — видавала нові закони проти жебраків.

Єлизавета I сприяла розвиткові англійської торгівлі й торгового флоту, надавала привілеї торговельним компаніям, а надто Ост-Індській. Свідченням успішного розвитку торгівлі стало відкриття Лондонської біржі (місце, де здійснювалися різноманітні торговельні операції). Засновникові біржі банкіру Грехему вона навіть присвоїла рицарське звання.


Категорія: Всесвітня історія (Шпаргалки)
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Ctrl + Enter